Львів, 23 цвітня 1918
Правительстю Української Народної Peпyблики і весь український нарід стоїть перед фактом переведеня зарядженя австро-угорської окупаційної власти в Холмщинї, яке по своїй сути суперечить берестейському договорови між осередними державами й Україною. Сим зарядженєм є вибори до варшавської Державної Ради, переведені в австро-угорській окупаційній области Холмщини.
Зі становища міжнародного права не маже бути нїякого сумнїву, що на основі берестейського договору область, яка лежить на схід від границї, установленої в арт. II. договору, належить до Української Народної Републики.
Заява арт. II., сріплена опісля додатковим договором, що докладну границю має установити окрема комісія, зовсїм не зміняє справи. Докладне установленє границї може відносити ся тільки до окремих приграничних місцевостий, а не до цїлої области.
Словом, від хвилї підписаня берестейського договору область на схід від границї, установленої в арт. II. договору, правно належить до Української Народної Републики. З сього для осередних держав випливає правний обовязок трактувати ту область як пряналежну до Української Народної Peпyблики.
Бо коли в тих частях Української Народної Републики, які були заняті армією осередних держав як части бувшої російської імперії, фактичну власть виконують доси осередні держави, — то вони від хвилї підписаня берестейського договору виконують її тільки в імени Української Народної Републики, як запрошені нею на поміч для заведеня внутрішного порядку. Инакше вони були би правно зобовязані ті области опорожнити.
Тимчасом австро-угорська окупацїйна власть в Холмщинї поступає так, неначе-б се правне зобовязанє для Австро-Угорщини зовсїм не істнувало. Люблинське ґенерал-ґубернаторство зараз в перших днях по заключеню берестейського договору оголосило, що Холмщину буде й на далї трактувати як приналежну до Польщі. Сїй суперечній з берестейським договором заяві люблинського ґенерал-ґубернаторства відповідають усї зарядженя сеї власти.
Неґативно виконує люблинське ґенерал-ґубернаторство сю свою програму тим, що на територію, яка правно належить до Української Народної Републики, не допускає нїяких орґанів власти Републики. Комісаря Українського правительства для Холмщини, п. Скорописа-Йолтуховського, коли він приїхав до Люблина, арештовано, і він мусїв опустити територію своєї держави, остаючу під окупацією Австро-Угорщини.
Позитивно виконує люблинське ґенерал-ґубернаторство сю свою програму тим, що управляє Областю Української Народної Републики як частю утвореного актами обох цїсарів з 4. падолиста 1916 Польського Королївства, хоч на основі берестейського договору область на схід від означеної в арт. II. того договору границї перестала бути частю Польського Королївства. Не будемо вичисляти всїх тих адмінїстраційних актів, якими люблинське ґенерал-ґубернаторство трактує ту область української Народної Републики як приналежну до Польщі, тільки зазначуємо найважнїйший: вибори до Державної Ради Польського Королївства.
Проти сього нарушеня суверенних прав Української Народної Републики поробить очевидно українське правительство відповідні кроки.
Одначе ся справа обходить не менше й нас, Українцїв Австро-Угорщини.
Як часть українського народу не можемо не виcтyпити проти віддаваня части української землї на поталу польській державности.
А як горожами сеї держави маємо право й обовязок домагати ся, щоб вона виповнила правне зобовязанє супроти Української Народної Републики, взяте на себе берестейським договором. Невиконанє сього зобовязаня грозить новими конфлїктами між Австро-Угорщиною й Україною, а сї конфлїкти не лежать анї в інтересї нашім як горожан сеї держави анї в інтересї нашім як части українського народу.
В сїй справі Українська Парляментарна Репрезентація має інтервенїювати у відповідальних чинників держави і порушити справу на найблизшім поданю палати послів 30. с. м.
В сїй самій справі Народний Комітет на черговім засїданю 20. с. м. ухвалив оголосити протест в імени українського народу Галичини.
Як український нарід Української Народної Републики, так і ми, Українцї Австро-Угорщини, мусимо всїма силами виступити в оборонї загрожених прав Української Народної Републики й українського народу.
Польські анексїонїсти і всї ті, що їх підпирають, знайдуть на своїм шляху оборонний вал цїлого українського народу.
