Входимо в пятий рік істнування нашої часописи. Почала вона виходити скоро по вибуху війни і є орґаном Союза визволення України. В новім роцї здіймаємо з часописи ярму Союза. Для чого се робимо?
З вибухом російської революції репрезентаційно-полїтична роля Союза визволення України за границею відпала, змінила ся також його полїтична позиція. Назначено се в ухвалах президії Союза з дня 2 мая 1917. Визначив собі тодї Союз обмежені практичні завдання — опіку над культурними потребами полонених і українського населення окупованих українських земель.
Сї задачі істнують так довго, як довго тягнеть ся ще Україна. З хвилею, коли війна скінчить ся і ті задачі Союза відпадуть, сам же Союз, як орґанїзація, викликана війною і призначена на час війни, при тім орґанїзація, зложена з ріжнородних під партійним оглядом елєментів, з кінцем війни напевно розвяжеть ся.
Через цїлих чотирі роки полїтичний напрямок видавництвам Союза надавали поодинокі його члени. Видавництва в українській мові виходили на переміну під кермою В. Дорошенка або А. Жука, нїмецька кореспонденція — "Ukrainische Nachrichten" видавалась під кермою М. Меленевського, инші члени орґанїзації, крім М. Троцького, майже не брали участи в видавничій дїяльности Союза й не впливали на його зміст і напрямок.
Тепер, коли два члени президії Союза — М. Меленевський і О. Скоропис-Іолтуховський виїхали на Україну, а третїй член президії Союза В. Дорошенко постійно перебуває Львові і звідти близше займаєть ся окупованими українськими землями. Не тільки видавничі, а й усї инші справи Союза в Австрії полагоджують ся під індивідуальним проводом єдиного зоставшого у Віднї члена президії Союза А. Жука, в Нїмеччинї — секретарем берлїнської експозитури Союза Козловським.
Лишати в сих обставинах далї в наголовку часописи ширму Союза значило-б давати підставу читачам думати, що на часописи відбиваєть cя колєктивна думка орґанїзації, чого в дїйсности нема.
Се не значить, що наша часопись перестає бути спільною полїтичною власністю всїх тих, хто створив Союз і виконав під його фірмою велику щодо результатів полїтичну й культурну працю, що вона зміняє своє полїтичне обличчє і свої завдання. Нї. Нїяких особливих змін не зайде. Констатуєть ся тільки фактичний стан річей, з цїллю звільнення перебуваючих поза межами осїдку Союза і в його дїяльности безпосередньої участи тепер не приймаючих членів орґанїзації від відповідальності за зміст і напрямок часописи.
Завданнєм нашої часописи все було вести національно-полїтичне освідомленнє серед найширших верств нашого народу, виховувати в них почуттє національної гідности й завзяттє до боротьби за здїйсненнє виставленого нами національно-полїтичного домагання — державної самостійности України.
Обслугувала наша часопись українську людність по сей бік бойового фронту й то переважно людність, задротовану в таборах полопепих і виселенцїв та розкидану в стрілецьких окопах і військових шпиталях. Зробила тут вона своє велике дїло, бо виховала або врятувала для України тисячі свідомих синів.
Але й по тім боцї бойової лїнїї не без значіння була наша часопись і своїм фактом істнування і своїми ідеями, які вона голосила, хоч і рідко туди доходила, особливо за часів царського режіму. Тодї, серед страшної темряви та мряки єдиним, далеким від Рідного Краю огником миготїв Союз визволення України зі своїми видавництвами та своєю полїтичною дїяльністю і вказував дорогу національно-полїтичній думцї — до державної самостійности України.
Тепер се сталось фактом. Сталось силою обєктивного ходу річей в процесї збройної міжнародньої боротьби. Розбито царат — передумова національного визволення нашого народу, виставлена Союзом на початку війни — і на руїнах його повстала, як з землї виросла, — Українська Народня Республика.
І тепер, коли державна самостійність України є фактом, коли від кождого вірного сина України вимагаєть ся найбільшого напруження сил для удержання і утривалення завойованого, для відпертя всїх ворожих атаків на Українську Народню Республику, завданнєм нашої часописи буде приготовляти своїх читачів до важкого й відповідального завдання свідомих горожан — робітників української держави.
Стоячи на точцї погляду тїсного полїтичного співробітництва всїх кляс і верств народу, віддаючи перевагу всьому тому, що є спільним для цїлого народу перед інтересами окремих суспільних кляс і ґруп, ми будемо кликати наших читачів до творчої, орґанїчної працї над виведеннєм і викінченнєм будови, основи якої положено унїверсалом Центральної Української Ради з 20 листопада 1917 р.
Не замикаючись в круг національних інтересів тої части нашого народу, на землї якої вже будуєть ся українська державність, наша часопись буде звертати пильну увагу і на инші частини наших земель та на виселенцїв, підносячи на своїх сторінках і реєструючи все те, що веде до осягнення народньої суверенности скрізь, де наш нарід живе, та що веде до тїсної культурної, полїтичної й економічної звязи всїх частин і всїх членів нашого народу.
З сим вступаємо в новий рік істнування нашої часописи та шлемо найкращі новорічні й святочні поздоровлення всїм нашим читачам, прихильникам і співробітникам.
А. Жук.
