Біда з факторами.

З Солотвиньского.
У нас, хвалити Бога, худоба вже приходить до здоровля; щось пару штук старих і молодих упало, та на тім конець. Для людей час той був дуже прикрий, бо через заразу не мож було нї худоби нї сїна продати, а ту не не одно треба. У нас бо, як з худоби і сїна не потягнеш, то з чого инчого не мож, бо у нас цїле господарство — худоба і cїнo. З нагоди продажи сїна, котре так тутешні, як і дооколичні люде вивозять фірами що понедїлка і четверга до Надвірної, пригадав я собі штуки і хитрощі факторів, яких они до пускають ся в згаданих днях на шкоду людей.
Що понедїлка і четверга буває в містї пересїчно, що найменше, 30 до 50 фір з сїнoм. Сейчас являє ся кілька факторів і нуж увивати ся коло селян та торгувати, хоч не самі для себе, але нїби то для других. Надходять купцї, жиди чіпають ся і тих; наперед вже з гори заповідають продаючим, що як дадуть від фіри по 10 кр., то сїно буде продане, а як нї, то вертай домів. Так дїйстно бувало і буває: бо жиди фактори потрафлять відбити купця, особливо міского, простим способом, вмавляючи, що сїно то, або то, єсть квасне, з падиволосом (Еguіsetum) і. т. д. Рад не рад селянин мусить дати факторного, не без того, щоби щось і купуючій не дав. Таким способом два рази в тиждень тії лихолатники "хитро мудро не великим коштом" заробляють що найменше 10 зр., коли не більше.
А селянин що на тоє порадить? Ба, й я одного разу вивіз кілька фір сїна, і скороб я був не дав по 10 кр. від фіри, був би сїна не продав. Люде жалують ся на тую факторску драчу, але до когож тут удати ся о поміч? Може би хоч через оповіщенє в "Народній Часописи" хотїв хто в Надвірній приглянути ся тому "ґешефтови" та увільнити продаючих сїно від факторскої драчі. Вже там в чім иншім годї би було их відогнати, бо — як то кажуть — вигониш дверми, то влїзе вікном, а викинеш вікном, то влїзе дверми.
Якось недавно підносилисте в часописи, що в наших містах в недїлю торги відбувають ся. Та оно й до нинї так дїє ся, нїкому й не в голові зарадити тому. А то велика шкода, що так дїє ся, бо скоро наш селянин не пошанує свята і від церкви відчужає ся, то з того слїдує і єго моральний упадок. Священики хоч і поучають нарід, то таки потребують до помочи і світских людей, котрі би хотїли разом з ними видвигнути нарід з тьми і пороків. (Ц. к. Намістництво видало як раз окружник до ц. к Староств в справі святкованя недїлї і ми помістили єго у вчерашнім числї нашої часописи. Єсть надїя, що тепер під сим взглядом стане инакше. Ред).

06.11.1892

До теми