Roman Smal-Stockyj: Die Germanisch-DeutschenKultureinflusse im Spiegel der Ukrainischen Sprache.8 o. 282. — Verlag S. Hirzel in Leipzig, 1942.
Вперше в нашій науковій літературі відмічено окремо від загальнословянських надбань із праґерманського та ґотського ті слова, що живуть нині в українській мові. Вони уважалися за так зрослі з українською мовою, що ляїк не замічував і не відчував їх як елемент чужий. До них належать: князь, володар, дума, люд, полк, меч, шати, мито, руда, хлів, котець (кутець), тин, стовп, міст, колодязь, скот, довг, холм, словянин, чужий. До часів стичности українців та взагалі словян з ґотською державою причисляє автор такі позички: Дунай, цісар, хліб, лік, лєсть, щирий, художний (мистецький), хвиля, купити, піняві, лихва, кусити-спокусити, смоква, виноград, вертоград, оцет, редька, бук, скло, котел, блюдо, миса, дошка, кіт (і діял. ката), осел, лев, верблюд; христіянська термінологія: хрест, хрестити, церква, піп, постити, піст, милосердний, буква; — дружина, вара. До старонордійських (варяжських) запозичень зачислює автор: Русь, витязь, варяг, стяг, імена: Аскольд, Дир, Рогволод, Рогніда, Рурик, Олег, Ольга, Ігор; дальше ще нині живі: волхв(а), крюк(а), ящик, корзина, клеймо, луда (гуцульське лудинє = одежа), якор, оселедець, а дальше, по думці автора: лам, скирта, шула, глип'; — староукраїнські: тивун, ябедник, ринда, гридниця, кнут, шомниц (спальня), медуша. Затим приводить автор позички старонімецькі, середньонімецькі та новонімецькі. Старонімецькі запозичення з королівського та князівського двора, з церкoвнoї гієрархії та сільського життя: король, корона, берло, малжона, шляхта, грабя, броня, миля, оруда, рада, мусити, пава, струсь, папеж, біскуп, кляштop, мних, опат, пробощ, костел, олтар — вівтар, мша, келіх, криж, крижмо, олій, органи, охабитися, хирити, гана, шана, дяка, жегнати, ялмужна, дижма (діжма), мурин, школа; цегла, мур, істба, кухня, кімната, комин, талір, пугар, пинва, перець, єдваб, барва, овоч, черешня, брескиня, морква, лук, кмін, требулька, мита, рута, материнка, любисток, явір, іва, млин, ринва, пекар, хутір, стодола, плуг, гряділь, скиба, ступа, вага, пила, листва, скриня, конва, путня, бочка, боднар, уборок, ремінь, оцілок, луг, пижма, ірха, ретязь, шлия, петля, мул, мерша, клей, мозоль, шкода, жур (їда). Щодалі то німецький вплив на українську мову збільшається, особливо, відколи німецький елемент почав осаджуватися по містах на праві маґдебурськім, а ремесло спочивало в руках німців. Окрему ролю відограв аполітичний акт прилучення Галичини і Буковини до Австрії, де вплив адміністрації, школи та війська відбився сильніше на мовних запозиченнях з німецької мови, окремо Буковина підлягала ґерманізації сильніше, ніж Галичина. Проте автор навів багато примірів таких позичок, які кожний українець відчуває сьогодні як запозичення, що з переміною політичного життя чи з мовною свідомістю вони щезли.
Також деякі такі "позички", як малжона, папіж, біскуп, берло, пробощ, мша та інші існують в польській, не в українській мові, а деякі такі, як "художний" у російській (по українськи — мистець, мистецький).
Для українського мовознавства дасть праця проф. д-ра Р. Смаль-Стоцького принуку до дальших дискусій, які вже наша наукова література і мала (праці Шаровольського, Шелудька та інших), та певно стрінуться думки шановного автора з іншими насвітленнями особливо, якими дорогами могли іти ці позички — чи прямими, які автор може надто підкреслює, чи посередніми через мову польську, чеську (особливо назви ростин). В цьому огляді треба розглядати історію кожного слова окремо, простір його поширення та силу діяння німецьких колоній, чи німецького урядництва. Прим. карпатські околиці, особливо Закарпаття в ремесельній термінології сильно різняться від Галичини та зберігають свої давні терміни (кросна — варстат). Праця шановного автора приносить новий вклад в українську науку, тому переклад на українську мову потрібний!
Іван Панькевич.
