Львів, 9 травня.
Одною з негативних рис де якої частини нашого громадянства є те, що у кожному нещасті, чи якійсь, хочби й хвилевій, невдачі, починає нарікати, плакати і по всіх-усюдах шукати тих, які завинили цій невдачі. Шукають їх усюди, тільки не там, де вони дійсно скриваються, це є також між ними самими. Уже якось так є, що всю вину вміють такі люди складати на других, вбачати причину всього зла в інших, вміють критикувати усіх і на кожному кроці вміють викрикувати і стогнати.
Коли йде про позитивну суспільну працю — то це вже для тих людей важка справа! Вони починають вимовлятись браком часу, слабим здоров'ям, надміром професійної праці і т. п. Вони воліють радше стояти з боку і приглядатись, як другі працюють. Для себе залишають тільки "почесну" ролю оцінювати вартість цієї праці й її вислідів та гостро критикувати евентуальні, як часто мимовільні, недотягнення, чи якісь дрібні помилки, які трапляються у кожній роботі і в кожних людей. Ці "критики" стають тоді на котурни національних суддів, узурпуючи собі "право" видавати осуди і засуди. Це називається у тих людей "патріотичною, суспільною роботою", що у властивому значінні слова є тільки життям на рахунок інших. Забувають ті люди, що сьогодні настав інший час, та що до духа цього часу мусять достроїтися всі українці без огляду на те, до яких суспільних кол вони належать, на якому щаблі ієрархічної драбини стоять та яку працю виконують. Є це дух муравлиної, важкої праці, яку мусимо виконувати кожної години, кожної днини. Тільки те, що зробимо своїми руками, що полите нашим потом, має позитивне значення.
Здається, нема у нас ніодної людини, якій не було б дороге майбутнє нашого народу. Це майбутнє мусимо творити власним зусиллям, у щоденній важкій праці на всіх ділянках нашого економічно-культурно-суспільного життя. Така творча праця не знав пустої балаканини, бездіяльности, бюрократизму, яке ще й сьогодні тут і там намічається. Така творча праця мусить охопити усіх членів нашого народу, на усіх стійках їх професійної чи суспільної праці. Вона не знає різничкування людей на працюючих і на тих, що тільки приглядаються праці, на патріотів праці і на патріотів слів та фраз. Сьогодні праця усіх українців повинна визначуватися діловитістю, що проявляється у точному виконуванні своїх обов'язків, високій продуктивності, совісному виконуванні усіх розпорядків та у свідомості повної відповідальности за виконання дорученої справи.
Відродження нашого народу і поставлення його на належному йому становищі у колі народів Нової Европи — повинно стояти в осередку всієї праці кожного нашого громадянина зокрема, без огляду на те, в якій ділянці він не працював би, яку працю він не виконував би. У цьому ж суть активної, розумної поведінки, яка єдино творить позитивні вартості, що будують підвалини кращого майбутнього. Це — пієтизм праці.
