В західній Европі повстав від не дуже давного часу рух протів пянства, і придивляючись єму, прийшов мені на думку такийже рух в Галичині. Так західно-европейский рух протів пянства має зовсім инші підстави, ніж галицкий, а іменно не вяжеся з церквою і вимагає певного образованя людей, котрі до него пристають. Думаю, що може буде цікаво послухати і нашим людям йіх аргументаціі.
Докази протів пянства можна розділити на дві части: теоретичну і практичну. Що до першоі, то фізіологія доказує, що алькоголь для організму річ шкідлива і непрактична. Шкідлива тому, що жадноі поживи організмови не дає і тілько дражнячи єго, заставляє чоловіка робити такі річи, на котрі єго сили не позволили би, якби йіх зіставив в спокою. Далі: чувство тепла, котрого дізнаємо по ужитю алькоголю, се також справа самого організму і алькоголь тут нічого сам не зробив. Під впливом алькоголю розширяються сосуди кровні на поверхні тіла, кров циркулює скорше, але чоловік і більше остигає опісля. (Через те дають алькоголь при гарячкових хоробах.) Уже з сих кількох уваг, бачимо, що ужитє алькоголю се просто експльоатація організму, бо нічого єму йісти не дає, а заставляє робити і зйідати самого себе. Коли б чоловік змучений не пив горівки, чи там пива, то не міг би дальше робити; відпочивши чи зйівши що, він мавби з чого жити і робити далі, а при ужитю алькоголю, то він робить, хоть і сил вже не стає. Алькоголь, уживаний в великих порціях, спроваджує хороби нервові, мозгові, серцеві і печінкові, провадить до одуріня іті. Се річи відай всякому звісні, але може не доста люде на них звертають увагу. Вплив алькоголю не кінчиться на одиниці, а піяки родичі дають житє дітем слабим, котрі звичайно підлягають всяким хоробам нервовим і, як статистика доказує, наслідники пяниць вимирають звичайно в четвертім поколіню яко кретени і ідіоти.
З практичного пункту можна протів алькоголю поставити такий закид, що він дає можливість істнованю великоі галузи продукціі не то некористноі, а прямо шкідливоі для людей, а по друге саме уживанє алькоголю річ коштовна і не економічна. При фабрикаціі алькоголю квас вуглевий виходить в повітрє, а спаленє єго дає більше чим 8 великих кальорій, і те тепло, значить жива сила для організму пропадає; то значить — що коли-б люде зуживали той матеріял, з котрого роблять алькоголь, не перероблюючи єго на алькоголь, то би на тім лиш скористали.
Се менше більше resume того, що "Abstinenzler"-и говорять протів уживаню алькоголю. І справді, для чоловіка образованого в науках природи, шкодливість алькоголю се річ така ясна, що хиба і говорити нема що про неі.
Тимчасом сей новий рух, як і кождий інший новий рух, має багато противників, а іменно людей упереджених — старих практиків "що пють — мовляв, тай нічого йім не шкодить", або і таких, що не люблять думати о змінах. "І пили люде, і світ пішов на перед; і пііти будуть, і таки, що має бути, то буде", — ось головний аргумент прихильників горячих напитків.
Та мимо сих перешкод, антіалькоголічний рух іде далі і числить багато прихильників в Англіі (коло 5 міліонів,) в Німеччині (коло 500 тисяч), і в Швейцаріі розвиваєся усе сильнійше. В Швейцаріі є товариство "Blaues Kreuz", де вступають "Abstinenxler-и", і воно має свою кнайпу, де не продають трунків горячих, лиш каву, чай, какао, добре все і дешево. Далі: старанєм членів товариства видаєся брошури і проклямаціі. В Цуриху сеі зими відбувалися відчити що тиждень, де говорили професори: Форель, Гаулє, Монаков. В Базилеі горячим речником сеі справи є проф Бунге.
Рух антіалькоголічний є, як видите, зовсім "regelrecht", як кождий инший. Подаю про него звістку, бо здавалося мені, що се іменно для Галичини може бути цікаве, а після мого переконаня, сей цілий рух в загалі для людскости зовсім не маловажний. Се впрочім зовсім не пропаганда, а так "audiatur et altera pars". Може хто прочитає тай бодай подумає: "а от воно люде і так ще говорять".
Цурих в марті 1892.
Софія Морачевска (Окуневска.)
