В Кам'янці на Поділлі помер у 41-ому році життя український письменник, колишній політичний емігрант, кол. старшина Української Армії, співробітник кам’янецького "Подолянина".
Громадянство Львова мало нагоду познайомитися з прізвищем М. Чирського підчас театральних вистав, коли український театр ім. Тобілевича ставив його п'єсу з повстанчого протибольшевицького руку в Україні "Отаман Пісня".
Микола Мирський, як і багато українців, перейшов цілу мартирологію визвольних змагань і потім емігрантського життя. Перебув він недугу у лікарні в Шипюрній, табор інтернованих у Каліші. Завжди веселий і усміхнений, спонукував до веселости своїх друзів. Уже в таборі працює в літературному гуртку "Веселка".
Згодом переїжджав Чирський до Праги. Шкільні студії не могли дати заспокоєння його бурхливій вдачі, він захоплюється театром і згодом у Карпатській Україні відзначується як добрий актор. У той час писав він театральні п'єси, до яких музику дороблювали Аркас і Балтарович.
Його зїдала хвороба, що її напитав собі по таборах і в емігрантській скитальщині, туберкульоза. І туга за рідним краєм. Коли ж німецькі війська рушили на Україну, вибрався туди і Микола Чирський, щоб останки своїх сил віддати на службу народові і щоб востаннє подихнути вільним повітрям України. Хвороба поконала його, і 26-го лютого вмер він у Кам'янці, де був співробітником тамошнього часопису. Похорон відбувся 2-го березня. Небіжчика проводило в останній шлях громадянство Кам’янця на Поділлі, щоб хоч таким чином віддати пошану своєму видатному землякові, що стільки в житті настраждався за Батьківщину.
