У Львові дня 3 н. ст. марця 1892.
Нинї зібрав ся сойм галицкій на третю сесію теперішного періоду.
Що-до руских послів — они знайшли ся нинї в соймовій сали так, як було при кінци другої сесії по злощастній промові посла Антоневича. Давний клюб формально, в теорії нїби истнує, але фактично, в практицї єгo мов-би не було та й не може бути — і посли рускі будуть порозуміватись по кружках та в соймовій сали.
Як читателї наші знають, ми висказали були недавно гадку, що такій клюб, не маючи вже рації биту, бо истнуючій хиба в теорії, нехай паде, а на єго руїнї нехай стане новий клюб на основі самостійности руского народу, в котрім би згорнули ся всї посли-народовцї і другі умірені елєменти, котрі годять ся на засаду самостійности народної. Однакож до того не прийшло. Не сумнїваємось, що подана в нашій часописи гадка спонукає всїх добромислячих послів основно застановитись над нею.
Недуга посла Романчука, за-для котрої він, прикований до постелї, не може взяти участи в сїй сесії сойму, прийшла дуже не в пору для ходу справ руских, однакож нема сумнїву, що товариші єго, — а в першій мірі маємо на думцї послів д-ра Дамяна Савчака і о. Николая Сїчиньского — гідно заступлять і єго в соймовій сали. Впрочім сам посол Романчук мимо недуги як найгорячійше интересує ся теперішними справами рускими і той завсїгди здоровий суд єго буде і в сїй сесії соймовій мати свою вагу.
Посол Романчук — коли-б не недуга єго — мав зараз на нинїшній, першій сесії сойму поставити внесенє о основанє нової рускої ґімназії у всхідній Галичинї. Як відомо, він торік уже домагав ся того в буджетовій комісії ради державної. Члени кола польского, засїдаючі в комісії, спротивились тому, щоби комісія ради державної рішала також о викладовім язицї тої нової школи середної, а зареклямували се право для галицкого сойму. Посол Романчук був иншої гадки і застеріг собі свою интерпретацію дотичного артикулу краєвого закона шкільного, — а тілько коли референт буджету шкільного д-р Бер, щиро сприяючій справі основаня нової рускої ґімназії, предложив посередну дорогу, т. є. щоби комісія ухвалила — візвати правительство до основаня нової ґімназії у всхідній Галичинї, — маючи те пересвідченє, що тая ґімназія буде рускою, — посол Романчук згодив ся на те, бо єго внесенє в комісії було би перепало, отже й не прийшло би було на plenum ради державної, — поминувши вже тую обставину, що комісійні члени кола польского запевнювали єго, що сойм галицкій без сумнїву на найблизшій сесії заявить ся за ґімназією рускою.
Замість посла Романчука має — після нашої информації — на нинїшнім засїданю поставити внесенє о основанє рускої ґімназії у всхідній Галичинї член видїлу краєвого посол д-р Д. Савчак. Побачимо, як більшість польска віднесе ся до тої справи. Кілько разів підносила ся справа руских шкіл в соймі, за кождий раз супроводила єї широка дебата, звичайно найцїкавійша з дебат цїлої сесії, бо виявляла погляд і настрій загалу польского і єго ґруп в справі первостепенної ваги для відносин краю в справі рускій. Тим цїкавійша буде сегорічна дотична дебата, — надїятись прояснить она тото дуже невиразне нинїшне становище польских провідників політичних супротив справи рускої.
Що-до инших послів — то ми певні, що они серед всяких обставин удержать ся на висотї поваги руского народу та ваги справи рускої для краю і держави, і — як в кождій поодинокій справі, так і взагалї в дїяльности сегорічної сесії заступати будуть интереси свого народу, интереси національні та політичні, і не менше важні економічні. Ревної, щирої і достойної дїяльности кождого з наших послів вимагає нинїшна доба більше, як коли-небудь иногдї...
