(Від власного кореспондента).
Відень, січень 1941.
У цих днях минуло саме 20 літ, коли в пресі появилося вперше оголошення про українську книгарню Теодора Савули у Відні. Мала і скромна, а про те важлива ця українська станиця має за собою два десятки літ праці. Стирти кореспондеції з марками з цілого світу доказують вимовно, яка була її роля: давати українцеві, що десь згубився у світі, рідну книжку й ґазету.
Книгарня Т. Савули повстала на передодні ліквідації Видавництв Союзу Визволення України й Боєвої Управи Українських Січових Стрільців. І тоді й пізніше були у Відні ще й інші українські видавництва (Чайка, УМНА), але всі вони сьогодні не істнують. Якщо проістнувала Ювилятка — то це виключна заслуга її власника, нині сивого купця-ремісника, що мав пристрасть до української книжки в найкращому цього слова розумінні й завжди вмів її віднайти та нераз і вирятувати від повної заглади. Тимто якраз книгарня Т. Савули й цікава, що тут найдете всі видання, нераз справді білі круки, конфісковані в Польщі, дуже багато видань про Україну і звязані з нею проблєми в чужих мовах, мапи й поглядові таблиці України, які ніколи не бачили стіни школи, але тепер тимбільш мають вартість. Та чи тільки те? Є тут окремий відділ карток-видівок, безліч відзнак від УСС почавши та медаль. Є в ній і своєрідний справжній архів, якого основу творять архів Боєвої Управи УСС і д-ра І. Боберського та підручна бібліотека, що має чимало рідких сьогодні та вичерпаних видань.
Дуже змінився від тоді, коли вперше повстала книгарня Т. Савули, Відень. Але ні книгарня, ні її власник не змінилися. Вона, як і була, так і є, при Рімерґассе 2, він як і був, так і є щирим прихильником української книжки. З великих маґазинів книгарні, як і досі, виходить щоденно велика пошта, що знову несе до розкинених по закутинах Велико-Німеччини земляків рідне слово, підручник до науки чи розваги. Як колись писали з Вецляру і Йосефова, так і тепер приходять звідусіль коперти з тією самою адресою. А сам власник? Хоч поважний віком, має ще молодечі плини зробити з цієї книгарні справжній культурницький осередок у Відні й чимало чого перевидати та надрукувати нового.
"Українське Видавництво" у Кракові зі складом уже виданих у рр. 1940/41 власних книжок та багацтвом книжок, нот і листівок, перенятих від "Української Накладні", та книгарня Савули у Відні — це 2 найбільші нині осередки українського наукового руху на захід від Сяну. П. Теодор Caвула має безперечні заслуги для української культури, з якими слід привітати його з його своєрідним ювілеєм.
А. К.
