У Львівському державному театрі опери та балету.
В залі проноситься схвальний шепіт. Перед глядачем відкрилася справді чарівна картина. Мальовничий куточок земної кулі — японське місто Нагасакі. Над самим обривом до моря стоїть легкий бамбуковий будиночок з роздвижними стінами з промасляного паперу, конічним дахом. Внизу розлягається зеленкувато-прозоре, тепле море. Сьогодні воно тихе і спокійне. На блакитному небі зрідка пропливають легкі хмаринки.
Слухач довго любується прекрасним японським краєвидом (художник Ф. А. Вигжевальський). Проте швидко історія одного кохання, що розгортається на сцені, захоплює його, і вже увага слухача ні на мить не послаблюється аж до трагічного кінця цієї історії.
Навряд чи можна знайти в Радянському Союзі оперний театр, який би не ставив "Тоски", "Богеми", "Принцеси Турандот", "Манон Леско" або інших творів славнозвісного італьянського композитора Д. Пуччіні. Театр завжди приваблювала повнозвучна мелодійна, емоціональна музика, переконливість музичних характеристик героїв, щирість творчості Пуччіні. "Мадам Бетерфляй" або Чіо-Чіо-Сан — одна з найбільш зрілих опер Пуччіні. Вона завжди приваблює слухача справжнім глибоким драматизмом, гостротою ситуацій і життєвістю, з якою змальовано центральний образ твору — юної японської дівчини Чіо-Чіо-Сан.
Водночас сюжет опери (за мотивами новели Джона Л. Лонга) дуже нескладний і не претендує на велику оригінальність і винахідливість.
...Американська канонерка "Аврам Лінкольн" прибула у Нагасакі на тривалий час. Молодий лейтенант Пінкертон вирішив, щоб не сумувати, на цей час одружитися з японською дівчиною, хоч його в Америці чекає наречена.
Хитрий пронира, ладний заробити хоч на рідному батькові, маклер Горо швидко влаштовує шлюб лейтенанта з прекрасною юною японкою Чіо-Чіо-Сан. Дівчина закохалася у красивого офіцера всім своїм молодим серцем. Пінкертон через деякий час виїхав до Америки, пообіцявши швидко вернутися. Але даремно його чекала Чіо-Чіо-Сан з дитиною, що незабаром народилася. Все ж вона не слухала оточуючих, які натякали І й, що офіцер покинув її, з огидою відмовляється виходити заміж за багатого принца Ямадорі і годинами простоювала на терасі, вдивляючись у море. Нарешті Пінкертон з'являється, але лише для того, щоб сповістити Чіо-Чіо-Сан, що він одружився в Америці і хоче забрати дитину. Молода жінка не витримує подвійного удару жорстокої долі — остаточної втрати любимого та дитини і кінчає життя самогубством.
На перший погляд така досить банальна історія — романтична пригода американського морського офіцера не являє для радянського слухача будьякого інтересу. Хіба що музика. Але постановщик спектаклю — режисер О. С. Лейн зумів набагато підсилити цінність твору. Він звернув головну увагу не на зовнішню екзотичну пишність, до чого легко можна було скотитись, а на максимальне розкриття і правильну трактовку ідей і думок, закладених у творі. Слухач відчуває все неподобство поведінки легковажного "метелика" Пінкертона, який нівечить молоде життя, відчуває всю огидність буржуазної "моралі".
В той же час режисер Лейн в достатній мірі наситив спектакль японським колоритом. У цьому плані дуже цікава сцена весілля офіцера з Чіо-Чіо-Сан за японським звичаєм "на 999 років". Численні гості, що прийшли на весілля, створюють мальовничі, оригінальні групи.
В центрі уваги слухача — Чіо-Чіо-Сан, прекрасний і зворушливий образ якої створила талановита Є. Л. Ландау. Вона дала плавкий розвиток образу від наївної захопленої дівчини до страждаючої жінки, що не має сили погасити в серці останні надії на повернення щастя. Образ створений у Ландау правдивий, життєвий, глибокий. Зворушує сцена Чіо-Чіо-Сан з консулом Шарплесом, який по-батьківськи жаліє дівча і щиро сумує, не знаючи, як їй сповістити про те, що Пінкертон покинув її (епізод з листом). Величезне враження справляє заключна сцена — кульмінаційний пункт, де Чіо-Чіо-Сан вже зрозуміла всю жорстоку правду. Тут від колишньої веселої і грайливої дівчини не залишилося й сліду. Ми бачимо жінку, яку обікрали, над якою поглумилися.
Є. Л. Ландау до того ж добре упоралася з надзвичайно складним вокальним боком ролі. Натхненно звучать мелодійні арії і дуети з Пінкертоном, майстерно артистка виконала славнозвісну арію "В ясний день", у виконання якої вона вклала багато щирих почуттів. Образ Чіо-Чіо-Сан високе мистецьке досягнення артистки Є. Л. Ландау.
З приємністю можна засвідчити значний творчий зріст молодого оперного актора М. Т. Фішера. Він позбавився трафаретних оперних штампів щодо зовнішньої побудови ролі. В "Мадам Батерфляй" М. Фіщер створив повнокровний сильний образ лейтенанта Пінкертона. Артист правильно зрозумів роль. Він не показав Пінкертона якимсь рафінованим негідником. В його трактовці це досить цільна натура, що стала причиною трагедії лише з силу впливу гнилої буржуазної моралі. З вокального боку його виконання майже бездоганне.
Прекрасний консул Шарплєс у артиста Р. О. Циганіка. Приємний соковитий голос артиста доставив багато хвилин щирої насолоди слухачам. Вірну камеристку Чіо-Чіо-Сан Сузукі ефектно зіграла артистка З. X. Гончарова. Хоч роль у неї по обсягу невелика, вона все ж зуміла наситити її щирим почуттям, тому маленька роль виросла в своєму значенні. Нарешті, дуже оригінальний гострий малюнок маклера Горо дав Є. Я. Фітіо.
Висококваліфікований оркестр театру під керівництвом диригента М. Г. Гончарова розкрив чарівну музику композитора Д. Пуччіні у всій її привабливості драматизму, натхненності.
...Репертуар Львівського державного оперного театру збагатився ще на один високохудожній спектакль. Значимість цього факту ще підсилюється тим, що в "Чіо-Чіо-Сан" театр ще рельєфніше виявив прагнення до створення власного творчого обличчя. Над спектаклями Львівської опери працюють різні режисери, диригенти, художники, а все ж відчувається у всіх спектаклях щось спільне, це — оригінальність постановки, відмовлення від копіювання, прищеплення виконавцям любові до тонкої розробки ролей, до створення поглиблених правдивих людських характерів. Саме в цьому — запорука дальшого творчого зростання.
К. Днєпров.
