Собітка
Воно аж дивно, що кожного року під Купала вечоріє з дрібним дощиком; таким дрібоньким, як роса, небо ситить дощиком. Ліс, застелений хмарною імлою, тихою павутинкою дрімає й не шелестить, ані пісень не співає, своїх старих пісень. Бір щойно тоді пробуджується, як високе вогняне полумя на Яворинській копиці коле його в прижмурені очі та груботкані повісма диму виштовхають з лісових обіймів імлині облачки й старечою ходою повзають у всі яруги, дебри, кручі та лісові плаї.
20.06.43 | | 75 років тому