(Письмо в редакцію "Народа").  

(Допись з Украйіни).  

  Петербурска щоденна газета "День" посвячує нам передову статю в 845 ч., котру отсе перепечатуємо до слова. Завважаємо, що ми до російскоі мови й літератури стоімо так само, як сербскі радикали, т. є. признаємо єі велику культурну вагу, та при тім не думаємо зрікатися руско-украйінскоі мови й праці для власного розвою так як се роблять сербскі радикали. Загалом-же, "російска культура" не потягне нас бодай доти, доки Росія нестане свобiдною державою, чи то союзом свобідних народностей. Тут ми непоправні западники.   Редакція.

виголошена в соймі при веріфікації посла Коритовского з тернопільского округа сїльского.     Високій сойме!   Вибори в Тернопільскім відбули ся серед обставин, котрих знаменні моменти вказують на типовість. Слїдив я з близького сусїдства за фактами, провірив я их, і дорогою индукції виробив собі суд о них.  

виголошена на VI-ім засїданю сойму при дебатї над зворотом надплат з скарбу державного до фондів индемнізаційних.  

[Іван Франко. В поті чола. Образки з життя робучого люду. 1890. Накладом Ольги Франко, з друкарні Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Бернарського. С.289—309]   Оповіданє.   І.   Що Ви так дивитеся на моі руки? Ну, оставте! Не гарні вони, ще з мозолями. Панове у дівчат таких рук не люблять. Ви не думайте, що я на лехкім хлібу виросла і так собі, з лехким серцем на лехкий хліб пустилась! Ну, цур єго з серцем! Не хочу про него говорити — і не питайте! І згадувати не хочу.  

[Іван Франко. В поті чола. Образки з життя робучого люду. 1890. Накладом Ольги Франко, з друкарні Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Бернарського. С.267—288]   (Оповіданє арештанта.)  

[Іван Франко. В поті чола. Образки з життя робучого люду. 1890. Накладом Ольги Франко, з друкарні Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Бернарського. С.207—266]   І.   Целя збудилася рано, пункт о пів до семоі. Збудилася з привички. Що другий день у неі передполуденна служба на почті, де вона є експедиторкою.