Технології перевершують людей, особливо коли ті хворі або стомлені, пише Девід Сіґел     Більшість з нас любить робити власний вибір в питаннях життя, смерті чи грошей, і коли ми не можемо вирішити самі за себе, ми радше звернемося за консультацією до людини-експерта, ніж до безликої програми.  

Що заклало підвалини демографічної мапи сучасних Європи та Центральної Азії – велика міґрація чи, можливо, тривале просочування людей, технологій та ідей? Бронзовий вік (5,000 – 3,000 років тому) був епохою великих культурних підйомів, під час яких утворилися контури нинішньої Євразії. Проте чому сталися ці підйоми й де потрібно шукати їхні витоки, – усе це досі оповите таємницями.   

Ті ж самі генетичні ознаки, що пов’язані з підвищеним ризиком розвитку психозів, особливо часто присутні в спадковому матеріалі творчих людей. До такого висновку дійшла міжнародна команда науковців під керівництвом ісландського генетика. Численні аналізи спадкового матеріалу підтвердили давно відомий взаємозв’язок між творчістю та психічними розладами і звели його до генетичних причин.      

«Археологи шукали князя Данила Галицького, а знайшли його сина», – сенсаційно повідомив люблінський Dziennik Wschodni. Новина розлетілася миттєво – нарешті розкопки у Холмі, які тривають з весни 2013 року, наблизилися до сподіваного результату. Але чи так це є насправді?

Що потрібно для того, аби перетворити Львів на український Голлівуд? Щонайменше – ініціатива. За останні п’ять років навколо фестивалю короткометражного кіно Wiz-Art сформувалось середовище кіномитців та кіноманів, які вирішили не зупинятись на міжнародному фестивалі та вийти на геть інший рівень у розвитку українського кінематографу.   Євген Равський, проект HALYWOOD, 2008  

Життя по-російськи може усвідомити тільки той, хто там був, зрозумівши, що жизнь – копейка. Російська література максимально відверто говорить про цей жах. За це її можна любити. Але – Бога ради – не треба любити Росію через цю літературу. 

Світлана Маценка. Партитура роману. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2014. – 528 с.    

Філософ Іван Мікіртумов: російському суспільству дуже стидно за нездатність організувати своє життя