Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами. Нащо стали на папері Сумними рядами? Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?  

Кілька разів мав-єм в житті таке щастя — інтерв'ювально розмовляти з нашим владикою. Ефемерність цього щастя від спілкування вдалось матеріалізувати у публікаціях; переглядаючи ці тексти, здивувався з їх актуальності. Висновуйте самі. Тим паче є нагода згадати про Патріарха.                                                                                     Орест Друль