При всьому своєму скептицизмі до річних підсумувувань, які в силу віку нагадують мені про звітування колективних досягнень, мушу тим не менше визнати – це дає якийсь образ і залишає, принаймні, відчуття певної сатисфакції, що це все ж не був змарнований рік. Мушу визнати – це не був винятковий рік. Це не був рік арт-скандалів. Це не був рік баталій і з’їздів. Це був рік цікавих виставок нових митців, цікавих монографічних виставок старих майстрів, і рік цікавих ретроспектив класиків, які вже відійшли. Звичайний, насичений, різноманітний рік.