У виставі Олега Ліпцина ми виходили з розуміння життя і таїни, яка за ним стоїть. Себто спочатку – подивування нею, прийняття її і смирення, а лише потім – спроба відчути увесь комізм ситуації чи, якщо глобальніше, людського буття загалом.