Малий фейлєтон.   На дворі падав снїг, а менї було сумно. Сумно — сумно — без кінця сумно.   Ох друже ти один зрозумієш мене.   Задзвонив дзвінок запанувала тишина, бо святий вечір настав.   Мов павутина обмотує мене мелянхолїя, на душу падає плїснь. Менї дуже сумно.   Скорбота і печаль, сум і єще якась пристрасть взялись зa руки і нуж коло мене танцювати. Чим більше крутились, ставало менї сумнїйше.