До Львова прийшла вістка, що 31. серпня ц. р. українське громадянство Кракова проводило на вічний спочин одного з найкращих своїх членів — радника дирекції пошт бл. пам. Софрона Дворянського. Покійника довго мучила тяжка, невилічна недуга. Дружина і приятелі всіх сил докладали, щоб злагіднити ті Його муки, що їм кінця та краю не видко було... І чого та дружина не робила за ввесь час недуги, головно ж тоді, коли ще не було ясно, що на неї ради немає, коли лікарі не могли ще були поставити діягнози? І яких заходів не вживала, щоб ту діягнозу викрити?