(Нарис).   Тишина та спокій обняли світ у свої обійми. Високі трави та збіжа стояли мертво-непорушні, мов зачаровані. Згори било море звізд, що, моргаючи, немов грали ся, розмовляли з иншими, земними істотами. Така краса розляла ся довкруги, що мимоволї насувала ся думка, що се не галицький, український степ у раннім лїтї, але якась тропічна, зачарована країна, повна приман і чудес. У повітрі немов уносило ся щастє. Весняна подільська ніч...