Не встигло сонце показати зза гори свого аполлонівського чуба, як прокинувся легіт і, позіхнувши та протягнувшись шумом по смереках, встав і по господарськи небо, мов тік, від хмаринок позамітав. Коли сонце піднялося вище заграло на росах і на щебеті пташні, тоді вітер знову шугнув по зелених балках і яругах, по полях тa сіножатях — і втих.