(Оповіданє.)     Велика субота 188* року.   Сумрачний вечір зійшов уже давно на онїмілу землю. Огріта через день і тепер овіяна різким леготом нічного, весняного холоду, она здавало ся з-вільна віддихала повними грудьми; з того віддиху, відбиваючись в лучах величаво світячого вористого неба, піднимали ся біляві мраки і мов то клуби кадильняного диму уносили ся в гору на привіт наближаючого ся свята.