Світ поглядає на тебе з трівогою, З болем сумнївів, з питаннєм нїмим: В нетрі які і якою дорогою Підеш ти, юний, у будуче з ним?   Чи захопившись страшними завданнями, Спадком крівавим крівавих батьків, Впивши ся горем, людськими стражданнями, Нових не станеш шукати шляхів?   Творчі закони життьові нехтуючи, Візьмеш ся й ти за стару хоругов; Шляхом руїни, живе все плюндруючи, В безвість віків світ помчиш стрімголов?