(З циклю: Неймовірні оповідання).   — Спомин? Ну так, та ще й який спомин! Здається до суду віку не забути мені його, хоч скільки їх цих споминів виринає в моїй уяві, як нагадаєш ці, здається так недавні часи з перед двадцяти літ, коли то в Україні ревіли наші гармати.   Якимсь немовби кошмарним привидом маються ці часи, що усім своїм тягарем загоніли над нашими душами, цим "учора" перед яким не було ніякого "завтра", а як і було, так страшнішим видавалося за отсе "вчора!"