Пожовкле листє опадало з дерев, осїнний вітер гнав далеко по полї. Оловяні хмари оповили світ, а дрібний холодний дощик зрошував напів нагі дерева.   По верхівях гір світїв вітер, а між галузками дерев крив ся денеде чорний ворон і часом сумно кракав.   Якось дивно виглядали наші молодцї у зеленковатих строях.   Тут природа жовкне, паде, завмирає і гине. А наші зеленковаті — мов би природа з весною убирає ся у зелень. Позачічкувані у червону ґеорґіню і білі астри, які нагадували червону кров на білому тїлї.