— "Мій друже! Як страшно грають гармати! Гремлять гармати без угавку, гремлять всї кріси paз у раз, жумлять машинові. Заходить сонце червоною загравою, красить все небо. За нами пожежі й чорнї стовпи диму, що сягають висше хмар. За нами чорні бовдури диму, що котять ся, як филї повенї, по небі. Они заступили нам ясне сонце й два днї не бачило ми його. Туга й сум насїли на наші душі, кров, яка проливаєть ся довкруги, роздражнює ще більше.