Часом у ночі не можу довго заснути: пригадує ся тодї все, що пережило ся в останньому роцї, такі грізні хвилї, які більше на сон подобають, нїж на дїйсність, на мару, що провидїла ся менї в зоряні, повні тайн ночі на полї битви.   ....Десь далеко, глухо грають гармати, чи громи бють; огняні зорі, сичачі вужі крають на кавалки темно-синє небо! Лїсами ходять стогони!   Ніч на хвильку глухне! Все дрімає в темнїй синї; в дусї гармати здрімнула ся смерть!