Тінь від нуля.   Цілу ніч на верхньому поверсі замку горів червоний вогник. Вітер вистукував по шибках гілочками столітнього клена, шарпав мідні листи даху. З замкових сторожових башт зривалися кажани. Зі вікном чорна постать людини, освітлена огнем світильника, схилилася над розпеченим тиглем. Неспокійне палахкотіння світла передавало нервовість свого горбоносого обличчя, спалюваного пристрастями аскета, і виснажене зухвальство холодних і сірих, порожніх очей.   До графа Северина Ржевуського найбільше підходили слова Генриха Гейне: