Кільканадцять важких літ, як каторга! А все те, що я латинничка, що я хрещена не в церкві, a в костелі. Я в їх понятті "полька". І яка ж я "полька"? Мій чоловік українець, і ще й який! Діти мої виховала я на українців, навчила їх української молитви.

Стелить ся дорога у віддалене село, російська дорога. Ті, котрі її не знають, знають зате "польську" дорогу в Галичинї. Cе вповнї вистарчить, бо обидва поняття дороги на нашій землї зовсїм подібні до себе, разом сходять ся, а почасти й разом покривають ся. Тим разом одначе не було зовсїм зле. Під верхньою верствою болота була ще у сподї заморозь, котра не давала потопати возови аж по воси. Та й конї були добрі і візок легкий, отже їхали ми без нїяких особливших пригод.