(Портрет.)     — А до сто чортів, пане кондуктор, дасте менї вже раз яке купе чи нї? Оден посилає мене в гору аж до льокомотиви, другій каже ити аж до ваґонів з товаром. Впишу до книги жалоб! Та-ж то страшна тутки господарка. Щось такого ще менї нїколи не лучало ся!   — Чи купе для курцїв?   — Розуміє ся, що для курцїв. То вічне розпитуванє. Коли хтось нїчого не каже, то розуміє ся, що хоче мати купе, де можна курити.   — Прошу, ось тут. Поїзд зараз відходить.