[Зап. НТШ, т. CLXXII, 1960, c. 19-27]   Я приїхав до Праги в листопаді 1921-го року, коли там уже ді­яв Український Вільний Університет, який заснували були у Відні і перенесли пізніше до Праги. Сюди почали прибувати звід­усіль українські студенти, головним чином недавні військови­ки, щоб тут студіювати у високих школах, бо чеський уряд був справді демократичний і не ставив жодних перешкод студентам інших національностей, а навпаки активно підтримував полі­тичних емігрантів, що мусіли втікати перед совєтською загро­зою на рідних землях.  

Смерть Ольги Кобилянської пригадала цю велику нашу письменницю українському громадянству. З цього приводу появилися принагідні статті по часописах, виголошено в деяких містах реферати, в яких як це звичайно буває, міститься загальна характеристика життєвого та творчого шляху письменниці. Посмертні статті та реферати пишеться на швидку руку і від них не слід вимагати, щоб автори могли виступати з якимись новими відкриттями, бо на те мало часу.