„Нє ґрйоз абман в туманной далі Віною скорбі і печалі, — Но ґібєль сіли маладой ; Но ґньот всьево, што дух вазносіт Чево душа безумно просіт — Служеня істіннє жівой.“ П.А. В ч. 39-ім „Дїла“ в фєйлєтовї п. X—о, зреасумувавши всї і вся вечерки і ба­лї, прийшов до сумного заключеня, що да­ремно їздили батьки в матїрки з своїми до­нями, бо ті гуляли-гуляли і нїчого не ви­гуляли. Тай закиди робить тим, що не ви­новаті.