В соту річницю закінчення Великої війни 1914—1918 років варто нагадати собі цю повість-поему Осипа Турянського, найсильніший, мабуть, протест проти нелюдськості війни у світовій літературі
Війна завжди непрохано вривається в людські життя, як вихор. Війна зачіпає всіх, руйнує звичний уклад життя, створюючи новий, що супроводжується хаосом, стражданнями, болем і втратами. Війна змінює все.
