Гнучкими вітами дерева Кивають лагідно услід. Ми покидаєм місто Лева — Прощай заквітчане! Привіт!..   Дорога в'ється — на Карпати! Прощай улюблене, цвіти!.. Не раз греміли тут гармати. Не раз руїну знало ти.   Іще порослі мохом стіни Стоять, як знак старовини. Отут змагалися русини В часи визвольної війни.   І на оцім каміннім бруку Ми кров священну пролили, Коли свою визвольну руку Братам на захід простягли.