...Мешканє наше в Самборі не знищене. Мама, хоч змізеровані, бо і нагайки росийської закоштували, але держать ся добре — особливо, як почули, що ми всї здорові. Житє серед Росиян було тяжке, бо і гроша не було і брак вістий про рідню. Мама мусїли цїлими ночами варити Росияним чай, та досить прикростий від них зазнали. Одного разу пяний солдат трутив маму так сильно, що упали на землю і побили ся. Так було з початку, бо опісля прийшли на кватиру офіцери і тодї стало жити лекше.