Коли очи усеі майже словянщини звернені на Міцкевича немов на яркеє світило, коли величава стать поета виступає перед нами у всім своім блеску, — повинні ми дбати, щоби сей блеск не ошоломив нас, але що би найчистійше промінє Міцкевичевого духа проникнуло нині до наших сердець. Хотівби я тут показати кілька що найкрасших думок Міцкевича, а тим самим зазначити, за що іменно руска поступова молодіж цінить та величає великого польского поета.