В гімаляйских горах.   Дарджілінг в сїчни 1890.   Вечірним поїздом вернув я з Калькути.   Сонце стояло на заходї і освітлювало своїм тропічним кровавим жаревом рівнину Ґанґесову. Над городом стояла густа мрака і дим непрозоримий. Менї прийшло на думку, що та пара взносить ся из того міліонового пріючого нагого тїла усяких тих рас, — що штовхають ся ліктями у тім величезнім містї.