Письмо Унамуно живиться любовʼю до цього життя, воно виростає з повільного, але глибокого усвідомлення живильних імпульсів землі, яка дає силу людині та водночас відбирає її. І цей коловорот людського існування стає предметом роздумувань автора.

У багатьох творах Ельчін Сафарлі використовує гендерну наративну гру – він-чоловік розповідає (себе) як вона-жінка. Ба більше, розповідає так, що навіть до найменших дрібниць ти починаєш вірити у все сказане і відчуте.

Конгрес культури, що відбувся у Львові, був перший за назвою, але не перший за спробами визначити стратегії розвитку культури. Фестивальність поступилася місцем міждисциплінарному діалогу та рефлексивній самозаглибленості, у фокусі котрої – внутрішні проблеми й травми тридцятилітньої трансформації.

Міжнародний фестиваль аудіовізуального мистецтва «Тетраматика» — один з небагатьох мистецьких заходів в Україні, у фокусі якого новітні технології. Цьогоріч програма фестивалю складається з виставок, низки прем’єр проєкту «+ 100» та конференції «Digital Cultures Lviv».

Поезієзнавчі тексти як мерехтливі вогники довкола «Буття і часу» та «Істини і методу». Увага філософів до поезії, спроби тлумачити її, мандрівка в естетику та поетику вірша – винятково німецький феномен. Нічого такого в інших культурах і в інші епохи.

Ревіталізація через мистецтво: прекрасні переходи від буденної акустики цехів до мелодичного техно-індастріал саундскейпу створюють чудовий контраст із репертуаром місцевого хору – колектив «Чорнобривці» виконує здебільшого патріотичні та народні пісні.

У постановці «Засіб Макропулоса» Дмитро Черняков розповів нову історію, народжену з духу музики опери Леоша Яначека. Героїня Чернякова – артистка, жінка, яка живе, співає і вмирає на сцені – ефектно, трагічно, під оплески публіки.

Поезія Антонича – планета, мікроуніверсум – бентежний, наскільки це властивість поезії, і відкритий, наскільки її мова зрозуміла і збагненна, доступна для сприйняття. Планета Антоничевої поезії покоїться на двох китах – мандрівці і метаморфозі.