находимо в послїднім числї "Народа" таку допись очевидця п. Н.И. Костецкого з Черновець:
В недїлю дня 14 жовтня с. р. відбули ся перші збори "общества руских женщин на Буковинї". На збори була призначена велика саля музичного товариства в Чернівцях, але що згадана саля єсть досить обширна, тому відбули ся збори, за-для малого числа прибувших гостей, в меншій сали музичного товариства. Всїх присутних начислили ми до 58 осіб. З того припадало 35 на женщини, між котрими були і старші дами і панночки; проче число становили мужчини. Також бачили ми дами з других народностей. Именно було кілька Нїмкинь, Волошок і одна Чешка. Отже як відтягнути число чужих дам від числа 35, то лишає ся досить мізерне число, котре припадало би на наші рускі женщини на Буковинї. Між присутними було кілька родин з провінції, а з приятностію треба сконстатувати, що між госпожами було кілька міщанок. Позаяк прибувші женщини не оказували великої енерґії, присутні господинове взяли аранжма в свої руки і неначе з за паравана своїх жінок діріґували зборами.
О 3-ій годинї прибув правительственний комісар. Він, узрівши спору купку мужчин заявив що се безправно, щоб на зборах женщин були і мужчини. Цїкавий! хотїв зістати ся сам з красним полом. Та вкінци дав ся укоськати, бо наші дами стали єму пояснювати, що всї присутні мужчини суть спомагательнимн членами их общества... Присутний мир успокоїв ся, а за зеленим столом показали ся дві поважні дами. Старша стояла коло почестного місця і була певна, що буде вибрана на предсїдательку збору. І не помилила ся! Друга дама панї Матковска, представила єї — то є паню Калитовску яко предсїдательку збору. Розуміє ся, нїхто з присутних не важив ся піднести протесту. Предсїдателька збору представила зібраним правительственного комісара. Відтак удїлила слово п. Матковскій. Тая запитала гостій, чи не хотять, аби перечитати статути, а коли нїхто не заявив тої цїкавости, перейдено до дальшої точки.
Дальшою точкою була промова, а взглядно відчит панї Матковскої. Бесїда була держана на чистій народній мові. Прелєґентка говорила з патосом, пориваючо. Она зазначила, що підвалиною кождого народу були і суть женщини. Тут навела прелєґентка кілька примірів з исторії". Говорила про грецкі Спартанки, про патріотичні женщини міста Картаґо, і про Германки. Вкінци було сказано загально де-що про сьогочасне змаганє жіноцтва набути більшу просвіту і так хоть по части вирівняти мужчинам "і чому-ж би ми Русинки, мали остатись по-заду?" — кінчила п. прелєґентка свою на-пів читану мову. "Берім ся до дїла, а незабаром будемо збирати плоди наших трудів і мозолїв".
Відтак настала павза, підчас котрої вела ся тихо нарада: котрі би то панї вибрати до видїлу. По павзї наступив вибір видїлу. Предсїдателькою общества вибрано паню Чеховску, заступницею єї паню Матковску, за секретарку панну Шкурган, за касієрку панну Ольгу Калитовску, за бібліотекарку панну Ольгу Кобиляньску, а видїловими крім того паню Калужняцку, паню Калитовску, паню Дробот, паню Боканьче, панну Галип і панну Велигорску.
Потім наступив гарний відчит панни Кобиляньскої "Про провідну идею жіночого руху" і про безвідрадне положенє замужних женщин середнього стану. Про сей відчит здало би ся написати де-що більше, та, на жаль, не було в сали стеноґрафів, а що гірше, в сали не було навіть вільного стола, і на котрім можна би було де-що докладно занотувати! Сказати можемо лиш те, що він був вироблений старанно, обдумано і льоґічно, а народня мова текла неначе чиста водиця в гірскім ручаю. Відчит був переплїтаний відповідними цитатами поетів, як Шевченка, Шекспіра і Ґетого. Остаточно вже з самого заголовку можна собі представити по-части, якій міг бути зміст того відчиту.
По тім відчитї виступила знов панї Матковска з горячою промовою, в котрій старала ся пояснити присутним цїль ново-основаного общества. "Головною нашою задачію єсть назбирати як найбільше грошей, за що би могло ся відтак виховувати бідні рускі сироти". От щось в тім змислї почала бесїдничка говорити. Сироти будуть принимати ся рівно як гр.-кат. так і гр.-орієн. віроисповіданя, коби лиш були Русинками. Дївчата ті мали би побирати в будучім институтї науку крою і шитя. Також і просвіта не мала би бути полишеною. Потім звернула ся п. бесїдничка до ґp.-кат. міщанок і почала им представляти, нехай они не жахають ся присутних тут бородатих пан-отцїв; адже-ж они Русини, а не Волохи. Присутні кричали "славно", лишень не знати, чи те "славно" містило в собі иронію чи одушевленє. Коли-ж пaнї бесїдничка почала говорити, що й Нїмцї ходять до польского костела, а прецїнь не суть Поляками перебив правительственний комісар єї мову словами: "Bitte! dies gehоrt nicht in den Bereich der Statuten". Почувши такій зазив, змінила бесїдничка свою тему бесїди і яла oпoвідати свою біоґрафію. Хотяй се ще менше належало "in den Bereich der Statuten", но пан комісар не противив ся тому, мабуть зацїкавило єго самого те оповіданє. Біоґрафія була перебивана на переміну то веселим сміхом то викриками "славно". Змісту тої біоґрафії не подаю навіть в загальних чертах, бо она була, можна-б сказати, гумористичною частію збору, а по друге, не належить "in den Bereich" сеї дописи. То була остатня промова на тім зборі.
Лишень ті дві дами, панї Матковска і панна Кобиляньска, котрі були душею збору, говорили на переміну. Всї прочі дами брали живу участь своїм мовчанєм, тримали ся мабуть засади: "qui tacet, consentire videtur". По промові пані Матковскої опустили всї салю; остав ся лише видїл на довірочній нарадї.
А коли схоче ся сказати де-що зовсїм обєктивно про ті збори, тогдї мусить ся сказати зовсїм совістно без пристрасти, що они носили на собі закраску всїх трох наших партій. Промови були держані в чистім народнім язицї; на зборах занимала перворядне місце панна Кобиляньска, всїм звісна самосвідома патріотка. Зміст денекотрих промов був наскрізь поступовий. Всї прочі панї, як і панни, о скілько менї відомо, не занимали ся нїколи політикою і дуже мало знали, як і знають про якісь там партії. В денекотрих з тих пань було і єсть ще дуже слабе почутє, що они суть Русинками. А що мене немало здивувало, коли довідав ся я, що вибрана панї предсїдателька єсть чистою Румункою, хиба що єї муж єсть Русином. Що з того, коли дїти их, дївчата, суть Румунками. Одна панї ораторка сказала патетично: "Мої панї! не говорім більше в наших домах нї по польски, нї по нїмецки, нї по волоски!" Не кажу имя тої панї, бо, мовляв, nomina sunt odiosa, но я знаю докладно, що в тім домі не говорило ся нїколи инакше, як по польски. Закраска партії твердої або т. зв. старо-рускої виявляла ся в тім, що від часу до часу було чути "господин", як і через те, що при кінци салї сидїла купка мужчин, котрі заступали стару консервативну партію буковиньску.
Правда, ходить гутірка по містї, що протектором того общества має бути один волоскій барон, всїм звістний аґітатор, і через єго старанє дістало то общество, ще будучи в пеленках, 500 зр. на крижмо від видїлу краєвого. Рівно-ж говорять, що "тверді", позбавлені свого остатного общества, т. є. академ. товариства "Буковина" хотять тепер за плечима жіночого общества провадити дальше свою пропаґанду. Но чи те всьо правда, не знаю; час мабуть поучить нас о тім найлїпше."
Дѣло