Питання про наші місіі завжди було болючим. Організовані нагло, — вони здебільшого були місцем схованки для людей, які тікали від большевиків, не вірили вже в нашу остаточну перемогу, не могли репрезентувати украінськоі держави. Тому й маємо нині наслідки: витрачено міліони, але користі для нашоі справи від більшости місій немає жадноі. Ми зараз, як і 4 місяці назад, являємося в Євpoпi порожнім місцем.

 

Англійська місія протягом 4 місяців ще не доіхала до Льондона.

 

Американська — так само.

 

Французька. На 12 чол. членів місіі — тільки 2 розмовляють по французькому. Не говорячи вже про нетактовности в справах дипльоматичних, — масштаб праці дуже низький і не може таким не бути — раз 10 чол. є "німі".

 

Італійська. Протягом трьох місяців сиділа в Відні. Коли запитувалось п. Антоновича, чому він не іде до Риму, він одповідав, що немає візи. Однак, коли Директорія наказала всім, хто не доіхав до своіх місць, повернутися додому, — де-які члени місіі протягом доби опинились в Мілані, звідки й телеграфували Антоновичу, що "іхати можна вільно". Але час був загаяний і до укр. національноі справи склалося вже певне відношення з боку італійських політичних кол.

 

Угорська. Що робить місія на чолі з Ґалаґаном і Шрагом — невідомо, але в Мін Фін., що мешкає біля місіі, дуже здивувалися два тижні тому, коли довідалися, що істнує украінська валюта.

 

Румунська. Видала мапу, яка викликала европейський шкандаль.

 

Швайцарська. В місіі більш за все цікавляться питанням про гетьмана й про иншу "високу політику"...

 

Коли щось зроблено позітивного, — так це Чеською місією пп. Сливинського й Короліва, які користуються великим авторитетом в тамошних політичних колах.

 

Здебільшого на чолі всіх місій стоять есери й ес-деки. Молоді люде без осьвіти, без дипльоматичного стажу і без знання мов і тих краів, куди ix командировано, — вони нездатні були завязати сталі відносини з европейськими державами й викликати до себе довіря. Виходячи з своіх партійних переконань, — вони орієнтувалися на соціяльну революцію, входили в зносини з тими групами, які були скомпромітовані й т. п.

 

Були й такі випадки, коли члени місіі дискредитували пр. "буржуазний" уряд Остапенка, бо вони, мовляв, не "тільки представники держави, але й своіх партій". Марно витрачені міліони лише дали змогу де яким "діпломатам" пожити в спокійних обставинах і позбавитись всякої одповідальности за свою "продуктивну" для Украіни працю.

 

Українські вісти

 

29.05.1919