У Львові, дня 2 н. cт. цвітня 1894.
Завтра, 3 н. ст. цвітня, зачинаєсь нова сесія ради державної і покінчить ся аж в другій половинї мая перед речинцем, визначеним для нарад спільних делєґацій. Коли зважимо, що в тім часї припадають Великодні свята після грецкого обряду і латиньскі Зелені свята, підчас котрих наради мусять бути перервані, то побачимо, що радї державній не лишаєсь так много часу на наради. Досить значну, єсли не більшу, частину сесії займуть наради над буджетом державним на 1894 р. — а инші справи законодатні, посортовані правительством на пильні і менше пильні, після того війдуть ще на порядок дневний нарад палати послів. Такою пильною справою суть проєкти що-до дальшої реформи валютової, — натомість реформа податкова, реформа закона карного і реформа ординації виборчої мусять зійти тим самим до ряду менше пильних справ...
Буджет державний вже обговорений в комісії і ще лиш кілька додаткових резолюцій має прийти під наради комісійні. Комісія буджетова приняла, з незначними змінами, правительственний проєкт, в котрім удалось правительству ще дальше удержати рівновагу між доходами і видатками з незначною надвишкою видатків. Та рівновага, осягнена так великими жертвами, сталась для міністрів скарбу sacrosanсta і они напоминають раз-в раз, при кождій нагодї заступників народу до пошанованя єї, ставляючи им перед очи грізне марево дефіциту. І хоч заступники народу відчувають не одну а сотні потреби, котрі би чи то зменшили доходи державні в наслїдок полекшеня тягару, що придавлює дрібного податника, як в сїльскім господарстві так і в промислї рукодїльничім, чи то побільшили видатки в наслїдок необходимих вкладів на піднесенє добробиту, як економічного так і духового, поодиноких країв — то все таки для заступників народу загальне добро держави єсть міродатне. В нагороду за таке пожертвованє мусять заступники народу тїшитись надїєю реформи податкової, котра вже нераз була лиш принадною фата-морґаною.
Так отже годї нарушити рівноваги буджетової, — але не годить ся не пригадувати правительству, що народи мають потреби, котрі таки треба колись полагодити. Рівнож повинно знати правительство, чи єго орґани стоять на сторожи прав, чи народи вдоволені истнуючими порядками та чи не відчувають прикрійше того тягару, якій поносять в имя загального добра держави? Отсей моральний обовязок тяжить на заступниках народу, і они не виповнивши єго, тяжко провинюють ся не лиш супротив свого народу, не підносячи єго кривд і потреб, але і супротив правительства, не розкриваючи рани, котру можна би було нераз завчасу загоїти з успіхом, не уживаючи надто дорогоцїнних лїків.
Заступники руского народу не повинні поминути тої нагоди обрахунку з правительством, не виказавши ран, котрі що раз більше заогнюють ся на слабосильнім орґанізмі народнім. Не лиш при ґенеральній дебатї буджетовій повинні рускі посли представити правительству точну діяґнозу недуги руского народу, але також при спеціяльних титулах і позиціях буджетових повинні они спеціяльно демонструвати, що і де болить і якого цїлющого средства в тім спеціяльнім случаю треба би ужити. Они повинні показати правительству, як рускій нарід нидїє від своїх ран і з якою резиґнацією напружає свої сили, щоби перенести той біль. Може бути, що почули би рускі посли, якими то средствами задумують компетентні сфери сцїлити рани руского народу — а нарід рускій пізнав би, як довго прийдесь єму ще дальше терпіти. А чи не велику заслугу положили би, як заступники руского народу так і правительство, єсли би вміли і змогли збудити в тім біднім народї бодай віру в єго подужанє? Бо — правду сказавши — рускій нарід зачинає вже чим раз більше тратити віру в своє подужанє при помочи лїків з центральної аптики...
Тими кількома замітками виправляємо наших послів в дорогу до Відня і будемо пильно надслухувати их голосу якій повинні піднести, ставляючи діяґнозу недуг свого народу.
Дѣло
02.04.1894