До професорів і заступників учителів усіх середних шкіл Західної Области Української Народньої Републики.
Дійшло до відома Секретаріяту Освіти, що деякі учителі середних шкіл, які лежать на території занятій покищо ворожими військами, діставшися на наш бік боєвої лінії, вважаються наче на відпустках і не почуваються до обовязку зголоситися до учительської служби в иншім шкільнім заведенню. Инші знова покинули свій учительський постерунок і затягнулися до роботи в инших урядах, переважно в харчевих інституціях. Bкінці деякі пустилися на всякого рода особисті спекуляції, негідні високого післанництва учительского стану.
А тимчасом наші середні школи ізза недостачі вчителів ледви животіють. Брак фахових сил робить науку ілюзоричною і не позваляє школі сповнити завдання, яке на ній тяжить. Колиж іще зважиться, що під впливом народнього самозриву і на основі тут. розпорядку з дня 21. січня 1919. ч. 76 много дотеперішних польських шкіл зукраїнізовано, то річ ясна, що вчителі середних шкіл мають моральний обовязок свою працю подвоїти. В такий час правдивий патріот-педаґоґ не повинен втікати від школи, але навпаки повинен у школі за двох і за трьох працювати.
Секретаріят Освіти з правдивим вдоволенням стверджує, що визначна часть учителів середних шкіл своє теперішне горожанське завдання зрозуміла, як слід, і всі свої сили, весь вільний час понад приписаний законами вимір учительських обовязків посвятила школі. Рівночасно одначе звертається Секретаріят Освіти до тих учителів, які відсунулися від школи, з зазивом, вертати негайно там, де їх місце, — де їх кличе моральний обовязок праці над молодим поколінням, основою будуччини нашого Народа й нашої молодої Держави.
Секретаріят докладає всяких зусиль для поправи матеріяльного положення учительського стану і унезалежнення учительства в тяжкій життєвій боротьбі. Але також взиває учителів, бути в тій тяжкій боротьбі для молодого покоління взором самопосвяти і безкористовности у великому часі будови власної державности.
Лише служба в обороні Держави з оружжем у руці може виправдати вчителя і звільнити його від фахових обовязків в области шкільництва. Хто з учителів середних шкіл до оружжя нездібний, того місце лише в школі!
Тому Секретаріят взиває дотичних учителів, щоби безпроволочно подали Секретаріятови Освіти до відома місце свого теперішнього побуту в ціли приділення їх до учительських обовязків там, де ізза недостачі вчительських сил наука недомагає. Тих учителів, які би найпізнійше до кінця лютого 1919. до сего зазиву не примінилися, Секретаріят Освіти вважатиме як таких, котрі зі своєї посади резиґнують і примінить до них відповідні постанови службової праґматики.
Ч. 460. Станиславів 18. лютого 1919.
Державний Секретар освіти і віроісповідань:
Република