Російський хаос все ще не прояснюєть ся. Мабуть правда була за Троцьким, що на випадок перемоги контрреволюції і антанти над большевиками, останнї "хлопнуть" дверми Росії з таким розмахом, що Европа, випроваджена війною зі своєї рівноваги, захитаєть ся в основах.. Чим більше висаджують ся на сибірську сушу Японцї, Американцї, Анґлїйцї, Французи, Серби, мабуть також Канадійцї, чим завзятїйше лютують і загрожують большевицьких главарів чехо-словацькі кріваві зусилля, (вониж мають стояти вже під Володимиром над Клязмою), чим більше нещастить їм на Кавказї, де вмашерували вже Анґлїйцї, займаючи Баку і чим частїйше вибухають контрреволюційні заговори і заворушення (особливо в Петрограді), тим завзятїйше боронить ся спілка Троцький-Лєнїн. Промови Троцького і його заклики до оборони соціялїстичної республики перед внутрішними і внїшними ворогами нагадують своєю краснорічивістю і одушевленнєм французьку революцію. Тільки не знати, чи се гимн нової днини людства, чи лебедина пісня. А поки-що відносини у совітській республицї, у обох республиках Сибіру, на Кавказї і Донї замість прояснювати ся, в звязи з походом антанти і від Владивостока, і від Мурману та Архангельська і вкінцї на найновійшім кавказькім фронтї, ще більше позаплутували ся і хто знає, чи скоро прояснють ся. Супроти такої непевности і можливости несподїванок, нїмецькі правлячі круги взяли ся зовсїм поважно до рішення східних проблємів і покликали до Берлїна українського голову мінїстрів Лизогуба, відпоручників донської, кримскої і кавказької республик та представників польського правительства у Варшаві. Теми нарад і її висновки покриті дипльоматичною тайною. Антанта теж не дрімає. Вона з одного боку бє, а з другого гладить. Наступаючи на совітську республику, анґлїйській комендант Архангельська і американський амбасадор в Штокгольмі видали поклик до Великоросів, в якім свій похід мотивують невигаслою любовю до Росії, яку вони не можуть віддати на поталу Нїмеччини, що експльоатує російські багацтва. Хто бажає в се вірити, хай вірить...
На заходї перейшли французько-анґлїйські війська знова до наступу на нїмецькі становища. Звичайна історія, яка мабуть не скоро покінчить ся, бо і одна і друга сторона ладить ся до зимової кампанїї і "до побіди весною 1919 р." — слово в слово те саме, що ми вже нераз чули з надходячою осеню... А може?.. Рівнобіжно з акцією збруї ведсть ся дипльоматична перестрілка з обох боків. Онодї заявив Бальфур, що антанта не віддасть Нїмцям здобутих у війнї кольонїй, бо вони не в силї сповнити "культурної місії" між африканськими, чи азійськими дикунами. Рівночасно та сама Анґлїя оголосила суверенність чеської нації і признала за чесько-словацькими бригадами — своїми союзниками — як членами суверенної чеської нації охорону міжнароднього права. І одно і друге викликало в осереднїх державах велике обуреннє. Бальфурови відповів в пристрастних словах др. Сольф (державний секретар для нїмецьких кольонїй), заявляючи, що антанта під покривкою культури вибрала ся на рабунок чужого добра, а Чехо-Словаків він називає "бездомною бандою рабівників".
Замітне, що і в Парижі і в Римі повстали українські "Національні Ради". Який їх склад, яка їх програма поки-що не знаємо. Також канадїйські Українцї добили ся полекш, бо Українцї, які служать у канадійськім війську, не будуть висилані на західний фронт.
Вістник полїтики, лїтератури й життя
25.08.1918