◦ ◦ ◦

Вісти личні. Маршалок краєвий кн. Е. Сaнгушко виїхав на кілька днїв до Гумниск. — Др Витолд Коритовскій, віцепрезидент кр. Дирекції скарбу, виїхав на урльоп.
Презенту на Мостиска в перемискій епархії одержав о. Лев Левицкій.
Тиф у Львові помалу устає. Послїдної доби не занедужав жаден новий хорий і мало людей вмирає на ту слабість. Нїмецкі часописи розтрубили на цїлий світ, що у Львові є звиш 400 хорих на тиф; тимчасом то неправда; всїх хориx було з 250.
Огнї. Вчера в само полудне вибухнув огонь в касарни артилєрії за городецкою рогаткою. Згоріла стайня а шкода виносять яких 3.000 зр. — В селї Підгайчиках коло Рудок згоріло вчера, як доносять з Рудок телєґрафічно до польских ґазет, звиш 100 загород селяньских, церков і школа. В огни знайшло смерть також троє дїтей.
Знайда. Тими днями найдено коло головного двірця у Львові хлопчика в пеленках, може 10-місячного. Дитина мала на собі білу сорочину перкалеву, рожевий кафтаник і синій чипчик з волічки, а була завинена з перинку і колдру малу. При дитинї найдено ще дві инші сукенки, хусточки і карточку, на котрій було написано: "Зве ся Леопольд". Дитину, ще живу, віддано до шпиталю, а матери шукає поліція.
Непоправного злодїя судив львівскій суд тими днями. Називав він себе то Колодницким, то Кордецким, Ґеровином або і Щуром, але властиво зве ся Антін Пельц. Тепер має він лише 25 лїт, а вже 36 разів карали єго, 7 разів за саму крадїж. Він нїчим не гордив, крав, що під руки попало: хустки, пуляреси, дирки, одежу, масло, сир — все єму придало ся. Дня 26 лютого с. р. єго що лиш випустили з вязницї, а він зараз того самого дня в однім склепі стягнув з вистави заяця. І треба було єму біди, що то побачив властитель склепу і субєкт. Єго вловили зараз і замкнули. В судї крутив, як міг. Видумав байку, що то заяця не він украв, лише хто иншій; він відобрав комусь і хотїв занести до склепу, дарма що ишов не в ту сторону, де склеп. Каже, що вже хотїв поправити ся, а тут єму не дають. Судови не першина чути такі викрути, отже нарадившись засудив Пельца на сїм лїт тяжкої вязницї, щоби людям не шкодив.

06.04.1893

До теми