У Львові, дня 2 н. ст. сїчня 1893.
Мов би на оклик, даний з гори, вся праса польска, з виїмкою хиба одного львівского Kurjer-a, нападає на Русинів з такою вже завзятостію, жовчію, злобою і лукавством, як ще нїколи не бувало. Нема дня, нема одного числа видавництва, в котрім би чи то сама редакція від себе, чи якійсь панок, нїби то добрий [!] знаток відносин руских, чи кореспондент півофіціяльний львівскій чи навіть професор університету львівского — не вилили повної бочки грязи на суспільність руску, не перебираючи: чи се селянин, чи Русин интеліґентний, світскій чи духовний, з сего або другого сторонництва. Потоками пливе скажена піна устами публичної опінії польскої, а кілько то їди, брутальности і найнизших инстинктів мусить крити ся ще у внутрі тих, що так запінились! In vino veritas, каже латиньска пословиця. Ми Русини аж тепер, при нагодї еміґрації, пізнали вже дуже докладно, які думки і змаганя криють ся в душі тих, що до недавна медовими устами кликали до нас: Kochajmy się!
Для илюстрації, як далеко на тім поли дійшла вже праса польска, подамо найновійшій голос посла до ради державної, професора університету львівского, д-ра Генрика Вельовєйского, про справу еміґрації селян до Россії. Світич сей і учитель молодежи в найвисшій школї краю так думає про селянина руского і про руску интеліґенцію:
Еміґрація селян з Галичини — каже він — се давна вже язва. Тілько, як еміґрує селянин мазурскій до Америки, робить він се з конечности і з причин чисто фізичних та економічних, як ось за-для зросту популяції, дорожні землї та недостатку зарібку, котрого він з трудолюбивости шукає. Як же-ж еміґрує селянин рускій, то робить він се з достатку — як писав пан Ґарапіх — і з лінивства. Бо — каже д-р Вельовєйскій — послїдними лїтами зародило Поділє дуже добре, а зарібку єсть стілько, що тілько бери обома руками! Що писав д-р Окуневскій в "Дѣлї" про нужду в Снятинщинї, то видаєсь д-рови Вєльовєйскому "Sielankowa czułostkowościа", а вже посли рускі ради державної розминули ся зовсїм з правдою, кажучи в интерпеляції внесеній до правительства, що селяне еміґрують до Россії "з нужди, недостатку зарібку та низьких плат і за-для надмірних тягарів податкових". Еміґрацію селян мазурских [ludności wiejskiej] до Америки радить д-р В. взяти в опіку і постаратись о єї управильненє. Він хоче навіть улекшити мазурам ту еміґрацію і заложити товариство, котре би подавало им і дешевші карти проїзду і на чужинї приходило им в поміч. Еміґрація польска лише збогатить край, але еміґрація руска — то обяв хороби психічної, в наслїдках для краю дуже грізної і небезпечної. Селянин рускій [chłop ruski] йде нинї до Россії, бо єму росказав якійсь богомолець почаївскій, що там роздають землю даром на Кавказї. Завтра послухав він "Żeleźniaka", накликуючого "na mordy і pożogi"... Хороба та — каже д-р Вельонєйскій — лежить в ядрі суспільности рускої, а та суспільність єсть з одної сторони анті народна, з другої анті суспільна.
Против сеї еміґрації треба про те виступити всїми силами, а средствами до того будуть такі репресалії: 1) енерґічні старости у всхідних повітах з подвоєною жандармерією, котра би всїх і все держала "w karbach". 2) Помноженє сторожи граничної. Б) Розміщенє войска в повітах всхідних. Коли-ж мимо того всего еміґрація не стишить ся, то — після ради д-ра Вальовєйского — треба: 4) зорґанізувати іміґрацію селян мазурских на Pycи. Се що-до селян. Интеліґенцію же руску треба здемаскувати і обезсилити, а то тим способом, що на духовеньство руске треба положити "сильну руку" і це позволити, щоб оно безкарно голосило євангеліе "negacyi і przewrotu". Першій крок на тім поли зробив уже ґр. Бадені, проче найби доконав ґр. Таффе, а то тим способом, щоби видобув з архівів цофнений на-разї проєкт закона против аґітацій антісуспільних. Cały kraj — кличе п. Вєльовєйскій — прийде в поміч тим репресаліям...
От таку вязаночку компліментів для руского народу подав професор університету львівского. Ессенція лежать в словах: Chłop рускій лінюх, нероба, готов на "mordy і pożоgi", интеліґенція же руска — москвофільска абo анархічна. А заключенє з того всего: Ґрафе Таффе! дай нам власть — стерти русинів з лиця землї!...
Мимо того позволить нам д-р Вєльовєйскій сказати, що як колись вся Русь галицка засміялась над проґрамою одного Henryka [Ясїньского]: "Pal go w łeb maczuga!" — так і нинї засмієсь она над проґрамою "silnej ręki" другого Henryka — пана Вєльовєйского.
