◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Другій відчит, устроєний заходами руского "Товариства педаґоґічного" відбуде ся в недїлю дня 23 н. ст. жовтня о 4-ій годинї пополудни в комнатах "Рускої Бесїди". Читати буде п. проф. Вол. Коцовскій дальшу часть з свого циклю відчитів про літературу руску.
Першій снїг упав у Львові вчера вечером. Цїлу ніч панувала легка заверуха і нинї рано прибрало місто зимовий вигляд. — Також з Відня надходять вісти про великі снїги, які упали не лише в цїлих Альпах і ческих горах але також в Баварії, Саксонії, Швайцарії, Горішній Австрії і Зальцбурзї. Температура обнизила ся дуже значно в цїлій західній і середній Европі, а навіть з Парижа доносять, що там дня 19 н. ст. жовтня з рана виносила теплота — 1°Ц.
Тягненє льосів вистави театрально-музичної у Відни відложено до дня 1 н. ст. грудня 1892.
Еміґрація наших селян з Галичини і Буковини до Россії чим дальше, будить що-раз більше занятя не тілько в обох краях, але і в цїлій Австрії. В дневниках повно вістей о тій справі. [Тут замітимо, що дописи до "Дѣла" з Борщѣвского (о. Капустиньского), з Гусятинщини і другі повторили деякі часописи позакраєві]. Еміґрація з Буковини сконстернувала тамошне правительство краєве і оно видало кілька енерґічних заряджень. Презідент краю Кравс, бувшій директор віденьскої поліції, вислав, як звістно, на границю войско [піхоту та драґонів] і множество жандармів, але мимо того — як пише черновецка Gazeta Polska — "щоденно граничними просмиками перекрадають ся нові еміґранти". Суть такі, — пише тая Gazeta, — що тут покидають засібні господарства, жінку і дїтей, а углядївши собі молоду дївчину, вандрують з нею за кордон, де побирають ся а власти россійскі висилають их в глубі Россії. "Аґітаторів — пише дальше Gazeta — мусить бути в краю дуже богато, бо селяне всюда говорять лиш о еміґрації, вихваляючи відносини в Россії". Телєґраф з Садагори донїс дня 19 с. м., що з причини нагромадженя народу в цїли еміґрації прийшло того дня до поважних розрухів в селї Боянчуку. Начальник громади Олександер Годема і кількох инчих господарів стануло по сторонї еміґрантів, то жандармерія увязнила начальника і єго товаришів.
Д-р Дамян Савчак, член видїлу краєвого оглядав дня 15 н. ст. жовтня руїни тинецкого замку коло Подґуржа, а то, щоби здати справу видїлови краєвому, о скілько місцевість тая надавала би ся на заложенє карно-поправчої кольонії.
В селї Оріхівци, повіта скалатского, відбуло ся 13 н. ст. жовтня благословенє новозбудованої церкви парохіяльної з відповідним торжеством. На торжество се — як нам пише один участник — приспіло багато народу з сусїдних сїл, а з Чернелівки, Рожиск, Иванівки і Качанівки [обох обрядів] прибули процесії церковні. Чин благословеня церкви і Литургію довершив декан скалатскій о. Иван Слюзар з діяконами, а проповідав о. Касіян Куницкій, войсковий капелян з Станиславова. Церков збудована в трех послїдних роках з цегли, о одній копулї великій, покрита бляхою. Кошти будови церкви, дзвіницї і муру виносять 13.000 зр. без роботи, котру парохіяне дали даром. На тую квоту складаєсь і даток конкуренційний колятора Витолда Завадского в висотї 2.000 зр. і даток 1000 зр. від прилученої громади Чернелівки, котрій зобовязали ся громадяне Оріхівця причинитись такою самою квотою до побудованя церкви в Чернелівцї. Около здвигненя сеї будови заслужились передовсїм начальники громади в Оріхівци Кость Яворскій і Иван Стасишин. Виведенє банї єсть дїлом місцевих господарів-будівничих братів Антона і Федора Хмілевских, як і будова великого престола що до столярскої части. Різьбарску роботу при великім престолї виконав також місцевий господар різьбар-самоук Василь Кривий. Запрестольний образ храмовий Покрова Пресв. Богородицї пензля руского маляря Копистиньского і Ковчег доставлений руским купцем Стахевичем з Тернополя становлять з престолом і різьбою одну гармонійну цїлість. На торжество посвяченя церкви прибув також ц. к. староста зі Скалата Созаньскій з кількома урядниками. По посвяченю гостив місцевий парох о. Теофіль Куницкій прибувших гостей, приймаючи заявленя щирого признаня за довершенє просторої величавої церкви, становлячої окрасу цїлого села і околицї, як і за тактовне поконанє всїх трудностей при будові, такі що парохіяне з задоволенєм і гордостію поглядають на свою святиню. Вистрілам з моздїрів від рана аж до пізної ночи не було кінця.
Огнї. В Гнидаві, в повітї брідскім, згорів фільварок Брон. Слотвиньского, лише в части убезпечений. Шкода виносить 15.000 зр.
Стіпендія св. Георгія. Митрополича консисторія розписує конкурс на одну стіпендію имени св. Георгія, призначену для слухателїв прав, в річній сумі 100 зр. почавши від 1 курсу шкільного 1892/3 року. Кандидати мають виказати ся: 1) що походять від вітця рускої народности і суть греко-кат. віроисповіданя; 2) що они бідні, 3) що покінчили ґімназію з дуже добрим успіхом. Сини греко-кат. мешканцїв міста Дрогобича, при других різних обставинах мають першеньство. Студенти університету достаючі ту стіпендію мають виказати ся, що слухають або вже слухали викладів руского язика і рускої літератури. Просьби о стіпендію, заосмотрені відповідними свідоцтвами, мають вносити ся на руки колєґії професорів юридичного факультету до греко-кат. митрополичої консисторії у Львові найдальше до 30 н. ст. падолиста 1892 року.
З Жовківского пишуть про "Михала Салика, бувшого громадского писаря села Двірцї а нинї писаря громади Бутини, що він попав в карне слїдство за обманьство, якого допускав ся в Двірцях. Секретар жовківскої ради повітової п. Білевич, зїхавши ще 16-го липня с. р. на шконтро каси уряду громадского в Двірцях і на відобранє актів від тамошного війта, Семка Батючка, найшов там великі непорядки і мальверзації. Між иншими жалували ся пп. господарі Петро Яцик, Корниль Мельник, Сафат Малко і многі инші, що писар Михаль Салик не давав на консенсах будівничих приписаної марки по 50 кр. а брав від них по 2 зр. за позволенє будувати або переставляти хату. Виказ того вислано до видїлу ради повітової, а той віддав справу судови. Люде в судї присягають на правду своїх подань, а що ще много є таких, що жадають бути переслуханими і заприсяженими, то Михал Салик буде мусїв ставати перед судом карним у Львові."

21.10.1892

До теми