Наша національна спільнота — як і кожна інша — складається з усяких одиниць: одні все кладуть на жертвеннику батьківщини й усе своє трудолюбиве життя віддають їй; інші в суспільній праці шукають і для себе користи; а є й такі, що думають виключно про свої особисті інтереси, а щойно на задньому плані, бачать націю й її інтереси. Розуміється, що найменше є тих перших безсребренників у важкій праці для народу.
До першої категорії народніх працівників належить і п. Олена Кисілевська. Хто з вас, українців, не чув, не знає, хто така О. Кисілевська? Напевне, що й найбайдужніший із нас знає цю суспільну діячку, знає її широку діяльність серед усіx верств нашого жіноцтва, що дивилося отвертими очима на життя і не сягало в сферу шкідливих ідей "емансипації" жіноцтва. Хто ж не знає "Жіночої Долі" безліч популярних книжок і книжечок О. Кисілевської, що в них вона довгими роками проповідувала здорові, тривкі, основні ідеї, на яких спирається сила народу: здоровя жінки, дитини, хати, села. Проповідуючи здоровя, вона вкладала в нього і чистоту, гіґієну, як одягатись, що їсти — словом: усе, що торкається щоденного життя людини, котра має бути здорова.
В 1939 році п. О. Кисілевська, з приводу відомих історичних подій, покидає свою Коломию-Покуття й їде в Сянік, на Лемківщину. І тут знову починає свою муравлину, вперту діяльність серед жіноцтва Лемківщини й Посяння. Не стримує її від поїздок на села ні мороз, ні слота, ні спека, ні її літа: вона несе в цей забутий нами, занедбаний кут господарську освіту, культуру серед жіноцтва. Вона знову стала тут ходячим, практичним університетом. У цій сірій, важкій праці вона находила романтизм. Усю свою неподолану силу вкладала в цю діяльність. Інколи в цій щоденній праці, натрапляла й на прикрості: бо люди людьми. Вона не зражувалась.
Тепер п-ні О. Кисілевська покидає Лемківщину й вертається у свою Коломию, на Покуття. І Лемківщина з правдивим жалем пращає її. Після наради представниць жіноцтва сяніцької округи, що відбулась 31 травня ц. р. у салі УДК в Сяноці, селянки з Команьчі, Устрік, Боська в гарячих словах пращались із нею, передаючи їй пращальні гостинці. Від жіноцтва Сянока, зворушливими і щирими словами пращала її п-ні М. Витвицька, вручаючи їй намисто лемківського стилю. Опісля всі приявні жінки зробили собі спільну світлину. Вечором, того ж дня, відбувся в салі УДК комерс, на якому, при скромній закусці та солодощах і чаю, у своїх сердешних промовах пращали п. О. Кисілевську численно зібрані громадяни, старші й молоді, м. Сянока. Пані О. К., подякувавши за щирі слова пращання, оповіла зібраним про своє знайомство з Ольгою Кобилянською, про її вдачу, про героїв із творчости письменниці. На цьому цей родинний вечір закінчився.
М. О.
