Львів, 21 березня.
Людська мова має низку своїх специфічних нестатків і навіть недуг, які тою чи іншою мірою знижують її якість і шкідливо впливають на психіку людини. Дефективна мова гальмує нормальний розвиток людини, закриває їй доступ до певних професій і часто викликує своєрідні риси в її характері: ніяковість, мовчазність, нерішучість, дразливість, підозрілість, песимізм, тощо. І, звичайно, чим більший є сам дефект, тим шкідливіший і його вплив на людську психіку.
Всі мовні аномалії можна поділити, відповідно до їх характеру та причини походження, на три категорії:
1. Нестатки у самому звучанні (фонації). Серед цих нестатків найзначніші є: хронічна хрипкість, яка позбавлює звук його ясности і музикальности і походить або від катарального стану дихальних шляхів, зокрема гортані (органічна причина), або, і навіть дуже часто, від перенапруження чи недопруження голосових струн при звукоутворюванні (функціональна причина), гугнявість — характеризується особливим вельми неприємним звуком носового забарвлення, і повстає від неправильного спрямування голосодихального струму через механічні дефекти носогорлянки, носової порожнини, м'якого та твердого піднебіння (один з найзначніших дефектів — розщеплення), а то й через невправну функцію м'якого піднебіння; глухий, тупий, маловиразний звук, що залежить в основному від поганої резонації (підсилення звуку в грудній клітці та ротовій і носовій порожнинах), від невміння доцільно використати резонатори (груди та порожнини рота й носа); дуже високий, безбарвний (фістуловий) звук, який виникає від особливої форми коливання (неповного) голосових струн і нагадує дитячий голос.
2. Неправильна вимова деяких звуків, або заміна їх іншими — недорікуватість (артикуляційні недоліки).
Поширеною формою недорікуватости є, так звана, шепелявість: заміна свистівок шипучими, коли вимовляється шало — замість сало, жолото замість золото, чіп замість ціп, джеркало замість дзеркало; протилежне явище, тобто заміна шипучих свистівками, називається зюзюкання, при якому вимовляється, наприклад, сапка — замість шапка, захливий замість жахливий, цистий — замість чистий, дзерело — замість джерело і т. п. Часто викликає утруднення, при намаганні його вимовити, приголосний р, який здебільшого в такому випадку звучить подібно до л чи г: замість: двір чуємо двіл, або двіг. Це — так звана гаркавість і залежить вона від неправильної форми руху язика. Трапляються гаркаві, що не можуть вимовити л і переінакшують його в щось подібне до в чи у: мовоко — замість молоко, кіуок замість кілок. Цей недолік також має свою причину хиби у функції язика.
Інколи спостерігаються труднощі, хоч і рідше, в утворенні й інших звуків, як напр.: к, г, б, тощо.
До нестатків мовного характеру належать і пропуски в мові певних звуків, а то й складів, що буває переважно у дітей.
Загальним мінусом мови треба вважати також нечіткий, млявий та недбалий рух окремих органів мовного апарату, особливо язика, щелеп та губів, що дає неохайну, неясну, і через те тяжку до сприймання, вимову.
3. Мовні недуги. Чи не найбільш поширеною і досить важкою формою такої недуги є заікуватість, яка виявляється в раптовому і непереборному загальмуванні мови павзою різної тривалости (інколи досить довгої, аж 70 секунд) або в багаторазовому повторенні тих самих звуків чи складів слова (переважно початкових). Основна причина виникнення цієї хвороби — психологічного характеру (переляк, хвилювання і інші). Заікуватість, будучи великою гальмою в практичній діяльності свого носія, разом з тим досить тяжко відбивається не тільки на психічному, але й на фізичному його стані.
Відрадний тут є факт, що цю хворобу можна вилікувати і, в деяких випадках, за недовгий час і з невеликими труднощами, використовуючи передусім засоби медично-психологічного характеру.
До мовних хиб належать і різні відхилення від нормального темпа; надмірно швидкий, або надто повільний, чим значно понижується якісні показники мови.
Найтяжчою та найскладнішою формою мовної недуги є так звана афазія. Це специфічне забурення мови виявляється у втраті (повної чи часткової) здатности говорити, читати, писати чи розуміти чуване або написане, даючи здебільшого різні сполучення по декілька цих елементів. Причина цієї недуги пояснюється появою органічних дефектів у тих ділянках вищого мозку, які безпосередньо керують процесом мовлення. В залежності від того, яке саме місце (центр) мозку підпало органічному ушкодженню, і сама афазія виявляється в різних симптомах: то хворий все чує й розуміє, але не може говорити, то, навпаки, може говорити, а не сприймає мови інших, то вік списує непогано з готового письма, а нездатний виконати диктант і неспроможний повторювати слова, то ніяк не може пригадати потрібну фразу, слово і навіть звук, то слова вживав в мові без граматичного зв'язку і т. п. Трапляється й така форма афазії, коли хворий втрачає всяку здатність до мови — і усної і письмової, що є найтяжчим припадком.
Повстає найчастіше афазія внаслідок важкої загальної хвороби чи якоїсь контузії або пораження. Ця складна недуга потребує переважно логопедичного лікування, що полягає в різних вправах на мовному матеріалі. Звичайно, праця над приверненням мови у афатика повинна починатись лише тоді, як бурхливі явища хвороби, що викликали афазію, зникають і загальне медичне лікування припиняється, а хворий перебуває порівняно в спокійному стані. Процес логопедичного лікування афатика повинен проходити під пильним доглядом лікаря.
Подавши цей короткий огляд найважливіших мовних нестатків та недуг, ми мали мету привернути до них пильну увагу всієї громадськости і окремих осіб, які найбільш зацікавлені в цій справі, щоб попести активну боротьбу з усіма аномаліями в мові і тим піднести на вищий рівень її якість. У всіх культурних країнах світу, і особливо в Німеччині, де далі приділяється цій важливій проблемі все більшої уваги. Розвинулася і завойовує велику популярність ціла спеціяльна наука логопедія, що своїм завданням має усувати й лікувати всілякі нестатки та недуги мови. У Львові цього характеру діяльність зосереджена в IX. Відділі — Логопедичній Порадні — Психотехнічного Закладу міста Львова (Гандельсштрассе 4 ІІ-ий пов.). Щодня логопедична порадня приймає пацієнтів із всякими мовними аномаліями, провадить спеціяльними логопедичними методами дослідження, усунення та лікування тих аномалій, а також дає поради в частині мовної придатности при виборі звання.
А. Бендерський.
