Тернопіль, 20 березня.
Ідете з залізничого двірця в Тернополі, скручуєте в другу вулицю на право і там стоїть будинок Українського Міського Театру ім. Івана Франка. На цій вулиці, що також носить назву великого нашого поета, міститься гарна театральна заля та кімнати для театральних проб, в яких планують, працюють та клопочуться своїми справами артисти; там завжди рух і життя тернопільської богеми.
Життя артистів тернопільського театру унормоване. Вони, майже всі, провадять сімейне життя, а про їх матеріяльне забезпечення старається Управа міста. Всі актори дістають місячні платні, та завдяки посадникові міста Тернополя інж. Олександрові Голейкові і його заступникові д-рові Гринкевичові дістали помешкання, паливо та додаткові приділи харчів.
Доля наших театральних артистів була ще недавно просто жахлива. В голоді й холоді несли вони театральне мистецтво в народні маси. Саме завдяки цим борцям української сцени, в наших важких умовинах передвоєнної дійсности розвивалася національна свідомість та гордість. Театр ім. І. Франка в Тернополі є частинно спадщиною по часах польської, а опісля большевицької неволі. Правда, за большевиків театр ім. Франка стояв дуже високо, бо ж большевики присвячували велику увагу театрові, як сильному чинникові пропаганди. Прегарні декорації, костюмерія та взагалі технічне вивінування театру стояли і сьогодні стоять на високому мистецькому рівні. Театр ім. Франка в Тернополі має у своєму складі 70 осіб. Директором його є п. Сарамага, який є водночас диригент-скрипак оркестри. Він поклав чималі заслуги для всесторонньої розбудови театру. Знову ж п. Микола Кемеровський, як режисер театру, високо підтягнув гру артистів, уміло розділюючи ролі та до нюансів викінчуючи п'єсу. Репертуар театру ім. Франка складається з української побутовщини, драми, оперетки та українських і німецьких концертів, які співав хор в супроводі оркестри.
Досі театр відіграв "Ой, не ходи, Грицю", "Безталанну", "Дай серцю волю", "За двома зайцями", "Наталку Полтавку", "Запорожець за Дунаєм", "Степовий гість", "Мати наймичка", "Циганка Аза", "Хмара", "Ніч під Івана Купала" і "Невольник". Востаннє ставлено з великим успіхом оперетку Легара "Жайворонок" та Шуберта "Дімок трьох дівчат". Особливо в останній оперетці артисти виявили високий рівень свого сценічного знання та культури. На найближчий час готовить театр народню оперетку "Вій", Штравса "Барона циганів" та українсько-німецький концерт для війська.
Як вже сказано, театр складається з 70 осіб. В цей склад входять заавансовані вже давніше, зокрема на тернопільській сцені, актори й акторки, молодші, що помітно вибиваються, балет національних та клясичних танків, ревйові сили і хористи. В національних та інших танках вирізнюються пп. Марко і Федчишин. Своєю бравурою та викінченням у рухах і міміці особливо в національних українських танках оба згадані танцюристи дійшли до високого рівня та здобули собі загальне признання і симпатії публики.
Інші молодші актори є на найкращому шляху, щоб осягнути відповідний мистецький рівень. При охоті, запалі та послідовній праці над собою осягнуть і вони скоро гарні успіхи. До визначніших сил театру можна зачислити: Балицьку, Сарамагову, Гудечкову, Коморовську, та з молодших, які вибиваються, Федчишинову, Максимишинову і Шулеву. З чоловіків замітніші: Коморовський, Левицький, Федчишин, Головко і Шуль. З молодших вибиваються Максимишин і Дух.
Характеристичною прикметою театру ім. Франка в Тернополі — це його суспільно-громадянська роля. Театр ім. Франка не засклепився в собі, але став у Тернополі найповажнішою українською установою, що з усіх тамошніх установ під нинішню пору виконує найзамітнішу національно-пропагандивну та культурницьку роботу. Зпремітизоване та сіре українське життя в Тернополі сьогодні є прикрашене театром, якого актори виступають із концертами, в церкві, на сцені та всюди, де цього вимагають обставини.
Військові частини в марші проти большевицько-московського варварства мають змогу в Тернополі завдяки театрові познайомитися з українською культурою та навчитися відрізняти її від ворожої нам московської. Восени минулого року через Тернопіль переходили союзницькі словацькі частини. Театр ім. Франка виставив тоді для словаків шість різних вистав з нашої побутовщини. Всі вистави відвідала генераліція, старшини та вояцтво. Захоплення виставами та грою артистів було величезне. Найкращим доказом були безчисленні квіти, якими старшини обдаровували та обкидували артистів.
Для німецької публики театр ім. Франка уладжує часто українсько-німецькі концерти. З німецьких пісень співають популярні вояцькі пісні. Підчас таких концертів вояцька публика співає разом із акторами.
Великою симпатією користуються актори театру ім. Франка також серед німецьких ранених вояків у військовій лікарні. Для ранених виставили наші артисти дві вистави.
Так виглядав театр ім. Франка в Тернополі та його різнородна діяльність, так виглядають люди, що створили ту цінну для нас установу та вміло використовують її для нашої Батьківщини. Згадуючи при тім головного протектора театру, посадника Тернополя Олександра Голейка, слід ще підкреслити, що велику заслугу для існування театру має також протектор українських культурницьких змагань окружний староста Гагес та міський староста Штрухгольд.
В. Б. Крохмалюк.
