Д-р Йосиф Нусбаум-Гілярович, професор зоольоґії в львівськім унїверситетї, помер у Львові 13. марта о год. ½1 в полудне. Про помершого пише нам один з його учеників: Уроджений і вихований у Варшаві, отже здалека від галицьких відносин, які переважно питомо некорисно дїлають на уми, заховав до смерти уміркованє у полїтичнім відношеню до нашого народного розвою. Очевидно на визначнім своїм становищи професора того унїверситету, в якім ізза національного суперництва кожда катедра є передовсїм полїтичною кріпостю, не міг сам опиратись напорови більшости і боронити инших переконань, нїж їх мало цїле його окруженє. Длятого саме, а може також длятого, щоб лишено йому спокій для наукової працї, мовчки годив ся і не противив ся істнуючому станови. Хто оцїнює поведенє людини зі становища еґоїстично національного, може готов бл. п. проф. Нусбаума за се ганити, але коли маєстат смерти велить глядїти на одиницю безсторонним оком, то мусить ся оправдати одиницю, яка ізза виїмково прикрих обставин має до вибору лиш самі лихі дороги, що ведуть до обраної безсумнївно доброї цїли. Бл. п. проф. Нусбаум був передовсїм вченим і хотїв конче направду науково працювати. Як тяжко такому бажаню вволити в львівськім унїверситетї, річ звісна. Коли отже бл. п. проф. Н. мимо тих трудностий все таки свою цїль осягнув, то хоч би полїтична дорога, якою він мусїв іти, не конче нам подобалась, годї йому всю вину того приписувати. Львівський унїверситет втратив в помершім наукову силу европейської міри, і що важнїйше, одного з небогатьох своїх правдивих вчених, себто чоловіка, для якого наукова праця була званєм. Се правдиве замилуванє до науки і справді виїмкова трудящість надавали особі помершого повагу, яку мусїв кождий, хто з ним стрінув ся, пошанувати. Коли чужі інтересували ся як-небудь львівським унїверситетом, то се ледви чи не лише задля нього, задля праць його власних або під його проводом виконаних. Його робітня була правдивою науковою робітнею, в якій наука брала верх над полїтикою і спихала її на пересїчний зовсїм далекий плян. Відси і нам Українцям можна було там спокійно працювати. Українські студенти були може навіть перші, в яких гуртї почав бл. п. проф. Нусбаум свою професорську дїяльніcть у львівськім унїверситетї. Його перші ученики приємно згадують ті часи, коли в малій скромній робітнї працювали з ним разом і вели розмови, в яких бл. п. проф. Нусбаум виявляв ся рішучим приклонником поступу і рівноправности народів. Змінили ся потім часи і змінили ся з ними люди.
Національні ворогованя викликали навіть в найлїпших людий взаїмне недовірє. Не дивниця, що і бл. п. проф. Н. не устояв ся перед загальним настроєм і не оказував вже отверто і щиро своєї прихильности для Українцїв. Все таки числив ся з тим, що Українцї невдовзї унїверситет дістануть і мав те переконанє, що наукових сил їм не бракне. Без шовінїстичного заслїпленя думав зовсїм поважно над тим, щоби причинити ся до виобразованя таких сил. В инших полїтичних обставинах був би певно отверто змагав до ceгo, щоб здобути собі сю почесну заслугу, а так — принайменше служив радою, прихильністю, помічю і виєднуванєм підмог на наукові подорожи. Зате навіть в розгарі важкої боротьби о права загроженої нації слїд нам згадати з пошаною імя знаменитого вченого біольоґа, а з вдячністю вчителя неодного з наших старших і молодших природників.
