З хвилею як нація добуває собі державну самостійність і стає незалежною, розвивається у ній товариське життя в далеко ширшім обємі, як це було в часах поневолення. Обяв це зовсім природний і ми шукаємо за ним поміж собою. Хочемо бачити, щоби й у нас а спеціяльно у тернопільської громади, забив живійше національний живчик, коли ми почулись вже вольними горожанами великої родини. Хочемо бачити, та нинішня дійсність вказує на щось зовсім противне. Товариське життя у нашому місті майже завмерло і його не видно.  

На часове полишення в цивільнім званню можна позволити лиш тим особам, які вже вступили до війська або яких при перегляді узнано за не здібних до військової служби.

Поневоленнє жінки скінчилося. Нинішна хвиля приняла її цілковите визволеннє і поставила на рівні з мущиною. Те, що вчера було мрією, сталося нині дійсністю.

Польсько-українська війна. Офіціяльне звідомлення з Галицького фронту з дня 8. цвітня 1919. — Новий український посол в Берліні. — Француська місія в Дрогобичи. — Конференція з представниками Жидівської національної Ради.

З Київа. — Делєґати на переговорах в Cпаа. — Комісія для злуки Авст.-Нім. з Німеччиною. — Заворушення в Віртембергії. — Відїзд об. Ваде з Варшави. — Румуни супроти Укр. військ.

Через нерозум і сліпоту, деякі наші люди не хотіли виявляти тих, що намовляли їх до заворушень, тих, що ширять невдоволеннє представляючи похибки і надужиття людий не на те, щоб рану гоїти, щоб уздоровляти, але на те, щоб ту рану ще більше розятрити,  щоб самі Українці знищили свою державу.

Що ми супроти "маєстату річипосполитої" Поляків "бунтівники", що наші війська "банди", що весь український рух се "большевизм", перед яким Польща має охоронити европейську культуру, про cе ми давно знаємо: се арґумент потрібний, дуже потрібний Полякам, аби "здискредитувати" нас в Европі.

Американська місія в Станиславові. — Польсько-українська війна. Офіціяльне звідомлення з Галицького фронту з дня 7. цвітня 1919. — Ферії Великодних свят у серед. школах. — Місія Українського Червоного Хреста в Берліні.